Більшість письменників розповідають, що почали писати ще дитиною. Хто в п’ятому-шостому класі, хто в початковій школі, а дехто вигадав свої перші казки у дитячому садочку.
Оля Будьласко в дитинстві ніколи не писала. Вона думала, що всі письменники вже давно повмирали, а нових більше ніколи не буде. Через це вважала, що народилася невчасно, бо всі книги вже написано, закони відкрито, теореми доведено, в природі не лишилося нічого невідомого і жити в такому розвинутому до краю суспільстві буде нецікаво.
Але читала Оля страх як багато. Підручники, книги, журнали, словники, газети, навіть етикетки – для неї все було цікавим. В бібліотеці спочатку навіть не вірили, що мала дівчинка може так швидко проковтнути велику купу книжок. Тож попервах бібліотекарки змушували її переказувати прочитане, щоб переконатися, що мала не просто так тягає додому стоси повістей і оповідань.
Так сталося, що дівчина багато хворіла, і часто її єдиними друзями були книжкові герої.
Отак з книжкою в руках Оля виросла. Після школи вчилася у виші, отримала економічну освіту.
Потім вийшла заміж, народила 4-х дітей: два сина і дві дочки. І ось тут почалося найцікавіше.
Діти любили читати більше за іграшки і прогулянки. А з літературою на початку нульових було ой як непросто. Тому довелося писати власні казки і оповідання. Та і вигадувати не треба було надто багато, бо ж герої історій ось вони – власні діти. Тільки встигай записувати.
І навіть тоді Оля не думала, що письменництво може бути професійним. Так, просто писала для своїх дітей. Для сімейного вжитку. А потім на очі стали потрапляти книжки Івана Малковича, Сашка Дерманського, Лесі Ворониної, Івана Андрусяка, що стало справжнім відкриттям. Живі письменники не тільки існують, вони живуть і творять в Україні!
Відтоді Оля Будьласко почала серйозно ставитися до своєї творчості. Закінчила низку курсів з письменницької майстерності від найкращих вітчизняних авторів. Активно бере участь в різноманітних літературних конкурсах.
Вона радіє, що живе в такий непростий, але цікавий для України час, коли кожен може знайти для себе цікаву справу, бо попереду стільки невідомого.
Оля мріє, щоб українські діти читали сучасних українських авторів і пишалися своєї великою країною.
