Народився в місті Харкові в 1981 році. Згодом, переїхав разом з батьками до Полтави, але усе дитинство проходило між цих двох різних міст: Першої Столиці і Столиці Гетьманщини.
В школу пішов у місті Полтаві, де з перемінними успіхами намагався навчатися. Хоча більше успіхів складалося в громадському житі ніж в навчанні, бо багато часу витрачав на різні «піонерсько-скаутські» справи, диско-клуби та інші непов’язані з освітою заходи. Врешті, комунікативність і стала рисою яка визначила подальший шлях.
Але навчання в школі, вірніше шкільна освіта, пройшли майже повз, бо це були «складні дев’яності» і з підліткового віку на автомийках, базарі, потягах з клунками довелося вчитися життю, як воно є і збирати матеріал для веселих історій про невеселе життя. Ясна річ, такий смак життя не задовольняв, тому ледь отримавши в руки паспорт, Олександр подався з рідної Полтави на навчання до, не менш рідного, Харкова.
У 2002 році він з відзнакою закінчив Національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого, в місті Харкові, а з 2004 року почав адвокатську практику. Шлях від різноробочого на базарі до адвоката, проходив цікаво завдяки людям які трапилися у житті.
Саме в Юридичній академії, життя звело Олександра з видатними юристами-науковцями того часу, які навчали студентів майстерності лаконічного слова, ораторського мистецтва, тонкощів розуміння людської душі. Вивчення праць з теорії і історії права, філософії права, ґрунтовне викладання і самостійне вивчення різних філософських вчень Руссо, Гоббса, Платона, Сорокіна, зробило злам у свідомості, що врешті і вплинуло на творчий нахил. А знайомство з першим українським театром «Березіль», діючого досі з часів Леся Курбаса привило любов до драматургії.
Олександр пише невеличкі художні есе, на «п’ять хвилин ранкового читання», часто перероблюючи простими словами та символами складні філософські категорії, розтлумачуючи читачу неоднозначність сприйняття таких речей як: вина, обов’язок, відповідальність, сила волі, життєвий вибір, мотив вчинків.
Захоплення римською історією та історією Британії, дає автору можливість історичного порівняння сучасних явищ, з тим що вже відбувалося і як це відбувалося в інші часи, і що саме потрібно нам українцям, що врешті і описуються в оповіданнях-роздумах на соціальні теми.
Натхнення, в часи коли творчі сили не витрачаються на судові дебати та підготовку «масштабних епосів» для виступів у Верховному Суді, Олександр шукає в творчості Мирослава Дочинця, поезії Бернза, оповіданнях О’Генрі та Тургенєва і виставах київських театрів.
Саме «письменництво», Олександр почав зі сторінок в соціальних мережах, з коротеньких ранкових та суботніх дописів. Зрештою, друзі умовили видати збірку есе «Кава з медом» у 2018 році, а у 2019 році вийшла збірка «Свій берег». Зараз автор працює над декількома різними за жанрами збірками і планує їх вихід наступного року.
