Народилася авторка в смт Вендичани Могилів-Подільського району Вінницької області. З дитинства обожнювала розповідати історії про чарівні світи і свої пригоди в інших країнах (хоча ще й не була там). Свій перший вірш «Котик Мурчик» написала в 9 років для виступу на засіданні шкільної літературної студії. В 2003 вступила до КНЕУ, який успішно закінчила в 2008 році. Отримала ступінь магістра з обліку та аудиту та суміжну спеціальність «викладач економіки». Працювала в бухгалтерських управліннях Міністерства освіти і науки України, Національної поліції України та Держпродспоживслужби.
Активно писала поезію в 2014-2015 роках. Один з віршів «В жалобі тихій» було надруковано в книзі «Небесна сотня: Антологія майданівських віршів». Пізніше цей твір було перекладено польською та опубліковано в книзі «Антологія. Українська надія».
Твори для дітей почала записувати після народження сина Миколки в 2013 році. Бо це було так захопливо. Складати історії про прожитий день і додавати чарівності в теплі затишні вечори спілкування перед сном. «А ще за допомогою казок ми з сином вчилися моделювати різні ситуації його стосунків з іншими дітьми чи дорослими, вчили в ігровій формі правила безпеки та поведінки», – згадує Оксана свої перші казки для Миколки.
В квітні 2019 з чоловіком і сином переїхала до США. Штат Мічиган став її другим домом і допоміг зануритись в неймовірне культурне і соціальне життя української діаспори. В серпні 2019 стала мамою вдруге, а донечка Софійка надихнула на створення нових чудових історій.
Авторка займається вихованням дітей та популяризує українську книгу в США. У вільні хвилини створює для сина Миколки і донечки Софійки казки і віршики. В 2021 році стала однією з авторок збірки казок «Мандрівний вітер». А казка авторки «Як янголя маму шукало» була адаптована для слабозрячих дітей шрифтом Брайля.
