У далекому 1989 році народилась темно-волоса красива дівчинка, яку старший брат назвав Настусею, ще задовго до її народження… Отож, мама, без сумніву, знала, яке ім’я буде у донечки… Та в пологовому будинку, де проводила кілька днів, новоспечена матуся, були величезні, старовинні книги імен! В одній із цих книг, мама Настуні побачила ім’я, яке запало їй у душу, ім’я, яке не змінюється на Асю, Аню і т.д, це ім’я Настасія – Настя!
І від далекого 1989 року, я, Настя, колись Поліщук, тепер Семенюк, виправляю своє особливе, улюблене «Настасія», тому що кожен другий додає до нього букву «А».
Я – Настасія Семенюк і це не псевдонім!
