Мене звуть Ганна Левада. Я народилася в місті Запоріжжя, в якому й мешкаю. За освітою я історик (спеціальність всесвітня історія) і закінчила Запорізький державний університет (зараз Запорізький національний університет). Йшла вчитися за покликом серця, бо просто обожнювала історичні романи й перш за все про Середньовіччя. Але за фахом працювала лише рік, хоча, як і раніше, захоплююся історією. Напевно, тому дуже полюбляю подорожувати історичними місцями і побували майже у всіх куточках України. Але є місця, в які повертаються знову і знову, й перш за все, це Хотинська фортеця. Мені неважливо зайду я в неї чи ні. Мені просто подобається сидіти і дивитися на неї. Іноді здається, що фортеця немов жива й дійсно, як в баладах В. Висоцького, здатна відкрити таємниці минулого. Саме тому події в моїй книзі «Розділена душа» відбуваються в цій фортеці.
Побувала я і за кордоном, хоча відвідала ще не дуже багато країн (Польщу, Угорщину, Австрію (Відень), Чехію (Прагу), Німеччину (Дрезден, Нюрберг), Нідерланди (Амстердам), Італію (Рим) і зовсім недовго була у Франції (в Парижі)). Дуже хочу побувати і, напевно, побуваю в Іспанії. Приваблює країна, в якій в пам’ятниках Середньовіччя переплелися дві культури: християнство та іслам.
Мрію опинитися й біля Мексиканських і Перуанських пірамід, але це вже через інше моє захоплення. Піраміди, і перш за все Латинської Америки, для мене один з найяскравіших пам’ятників загадкового минулого. Так само як і багато з тих людей, які захоплюються неймовірним, мені не дає спокою хто їх побудував, яким чином і з якою метою. Захоплююся я і загадками зниклих цивілізацій, походженням людства, сніговою людиною, НЛО, вірю в привидів і переселення душ і це далеко не повний список загадок Землі, якими я цікавлюся, але при цьому дуже критично ставлюся до публікацій на будь-яку з цих тематик.
У дитинстві вважали, що я стану адвокатом, бо говорити я почала дуже рана і базікала без зупину. Проте говорила не будь що, мені подобалося переказувати цікаві книги і перш за все казки, але тільки якщо мене слухали. А в вдячних слухачах, на щастя, недоліку не було.
Писати вперше спробувала в 19 років. Написала оповідання «Ракета з піску», але так і не наважилася його нікуди відправити. Хоча до цього оповідання досі ставлюся дуже трепетно. Це історія про чоловіка, який втратив кохану жінку. Минуло багато років, а він все мріяв знову побачити її. Він вірив, що тепер вона живе серед зірок, і створив ракету з піску, щоб зустрітися з нею. Ніхто не думав, що його ракета полетить, але мрія і віра в щастя виявляється сильнішими за реальне життя й ракета з піску віднесла його до зірок. Ось і вся історія.
З того часу минуло багато років і в житті все складалося так, що було не до літератури. Але тепер я знову почала писати. Всім серцем люблю «Інститут Часу», для мене це не просто цикл книг, а друге життя, яке я проживаю разом з героями.
У мене багато захоплень, але, напевно, найоригінальніше – це те, що я колекціоную сни. Сьогодні в мене досить велика колекція дуже цікавих власних снів і трохи чужих. Але я не просто їх колекціоную. Сюжети багатьох історій я беру зі снів, вони свого роду поштовх для моїх книг, а далі все залежить від героїв. Коли сідаю писати планую одне, а потім герої немов починають, жити власним життям і я йду за ними і, як правило, до кінця книги від початкових планів нічого не залишається.
Якщо говорити про мій характері, то я романтична й інтроверт, який внутрішньо завжди віддає перевагу спілкуванню тільки з найближчими людьми, але в житті все відбувається навпаки, і я постійно опиняюся в вирі подій і людей. Моя робота в прес-службі Запорізького національного університету не виняток. Втім, навіть в найбільш сповнені подіями дні я намагаюся знаходити час на книги, знову і знову занурюючись в неймовірне і сповнене подій життя своїх героїв.
Дуже хочеться вірити, що все більше людей будуть із задоволенням читати мої книги й в своїх мріях разом з героями «Інституту Часу» подорожуватимуть у таємниче минуле чи зустрінуться з незнаючою спокою примарою Хотинської фортеці з «Розділеної души. Кохання, що не вбила навіть смерть».
