Я змалечку любила слова.
Дитиною я малювала довгі вервечки хвиль, імітуючи письмо. А відколи навчилася писати – папір і ручка були моїми незамінними супутниками.
Мої квітчасті записники рясніли виписаними цитатами та чотиривіршами. Увесь вільний час я писала й писала. Я була переконана, що знаю, з чим хочу повʼязати життя.
Проте творчість заледве вважалася “справжнім” фахом у час, коли я вступала до університету. У підсумку мені знадобилося чимало років і кілька поворотів не туди, щоб озирнутися й пригадати те, що незмінно мене супроводжувало й завжди давало відчуття тверді під ногами.
Моє натхнення – це слова, що проростають в історії, та історії, що проростають в серця.
