Ніна Митрофанівна Найдич має чим поділитися з читачем. Нащадок давнього дворянського роду по лінії матері та спраглих до знань українських селян по лінії батька, дитиною вона пережила війну й тяжкі повоєнні роки. Про післявоєнне дитинство під Уманню й чарівною Софіївкою, в якому найбільшою цінністю залишалися не лише людська порядність і працьовитість, але й книжка та музика – її автобіографічні новели («Болотний кипарис», «Довгоносики», «Найкращий», «Пори року»).
Обравши музику своїм фахом, Ніна Митрофанівна виховала за понад півстоліття музичної педагогічної діяльності цілу плеяду талановитих музикантів. Серед її учнів – професор Московської консерваторії заслужений артист Росії Михайло Пєтухов, концертуючі піаністи: Віталій Купрій (США), Дмитро Чоні та Анна Улаєва (Австрія), Ілья Буяльський (концертує і викладає в Швейцарській консерваторії), Ірина Бух (концертмейстер Берлінської опери). З класу Ніни Найдич вийшли відомі композитори: заслужений артист України Юрій Шевченко, Сергій Зажитько, Євген Стецьк. Серед її учнів – піаніст і диригент Харківської опери Павло Багінський, диригент хору Українського радіо Леся Шавловська. В роботі з обдарованими дітьми Ніна Найдич завжди дуже уважно працює з кожним учнем, прислухаючись в якому напрямі музичної діяльності реалізуються найбільш яскраві риси індивідуальності учня. Тож не дивно, що і її син Дмитро Найдич став відомим піаністом і композитором, а онук Матвій також обрав шлях музиканта. Донести любов до музики в дитячі серця їй завжди допомагала казка та гра. І перша книга Ніни Найдич «Будем учиться играть», видана 2010 року, – це оригінальна методика початкового періоду навчання грі на роялі, викладена у віршованій формі, яка дещо нагадує стиль «Шкідливих порад» Г. Остера. Друга книжка – «Музичні казки», з яскравими ілюстраціями та компакт-дисками, побачила світ у видавництві «Веселка» 2015 року. Головні герої книжок – діти й музика. У цій збірці також є казки, але вони – не тільки для дітей. Це казки андерсенівського типу, казки-притчі про те, що найстрашніша втрата – це втрата сумління, про те, як сказати людині, що вона всім потрібна, що вона має крила і здатна творити дива.
Милосердя людської душі – це те, що зближує героїв Ніни Найдич із персонажами творів Григора Тютюнника. Тільки справжній майстер пера може подати психологічні аспекти болючих для сьогодення проблем через епізоди повсякденного життя звичайних людей і зачепити цим читача, вивести його із «зони комфорту», змусити відчути горе іншого, як власне.
