Гумор літератора – влучний та незлий. Він добирає найцікавіше із поезії українських авторів та ретранслює своє бачення. Його пародії легкі та невеликі за обсягом. Їх часто хочеться перечитати ще раз, ще раз посміхнутись і пізнати глибину. Автор вміє жартувати на непересічні теми – і в цьому його талант. Це звичні для нашого сьогодення речі, повсякденні ситуації, дуже типові, а тому такі близькі кожному, такі життєві. Він уміє жартувати не тільки над тим, що нас оточує, а й над самим собою, а це – чи не найвищий щабель людської мудрості. Його гумор не перетинає межу непристойності, за якою «вже не смішно», але від цього не має вигляд пісного.
У такому жанрі як пародії завжди є ризик зробити невдалий переспів, однак це не про Анатолія Крата: він вириває буквально пару рядків із контексту та будує за його мотивами свій твір, часто використовуючи прийом літературного шаржу. Хоч і використовує при цьому часто стиль автора оригіналу.
