Пошук






Преса про нас
Всі повідомлення
Українці першими у світі прочитають нову книжку відомого історика Суворова
Автор: 
Джерело: УНІАН
Дата: 20-06-2013
Київське видавництво "Зелений пес" готується видати нову книгу відомого російського публіциста і історика українського походження Віктора Суворова.


Про це УНІАН повідомили у видавництві.


Книжка називатиметься "Її ім'я було Татьяна" і розповідає про перший період правління Хрущова: як він дійшов до влади, як протегував Жукова і як останній вирішив довести всьому світу, що ядерну війну можна виграти, і що загибель світового капіталізму не за горами.


"Татьяна" - це атомна бомба РДС-4, яка стояла на озброєнні Радянської Армії і яку вирішили випробувати на власних солдатах.


Як розповіли засновники видавництва брати Капранови, минулого року "Зелений пес" видав книжку Суворова "Кузькіна мать", яка це стала першим легальним перекладом книжок Рєзуна (справжнє прізвище Суворова) українською. Видання йому дуже сподобалося і Рєзун прислав українському видавництву рукопис своєї нової книжки, яка ще не виходила ніде у світі.


"Ми, звісно, одразу впряглися, щоб українці стали першими у світі читачами нової книжки Суворова", - кажуть Капранови.


Зараз іде активна робота над перекладом та добором фото - зокрема ядерного вибуху на Тоцькому полігоні. Українці зможуть прочитати книжку вже у вересні. Її презентація запланована на час проведення Львівського форуму видавців.


За інформацією видавців, другими книгу прочитають росіяни, які зможуть побачити книгу ближче до зими 2013-го....

Віктор Суворов задоволений українським виданням книги «Кузькіна мать»
Автор: 
Джерело: Друг Читача
Дата: 04-06-2013
Видавництво «Зелений пес», яке восени 2012-го року вперше українською випустило книжку Віктора Суворова, автора історичних бестселерів «Криголам», «Акваріум», «День “М”», повідомило «Другу Читача», що іменитому письменнику дуже сподобалося українське видання «Кузькіна мать».


За словами випускового редактора Тетяни Троснікової, яка взяла слухавку, коли у видавництві несподівано задзвонив телефон, на тому кінці лінії заговорив чоловічий голос:


– Добридень! Вас турбує Віктор Суворов, з Великобританії, – розпочав телефонну розмову пан Суворов. – Я телефоную вам, щоб подякувати за ваше видання моєї книжки! Отримав примірник на днях і навіть здивувався, що мене так гарно видали. Дуже якісна поліграфія, хороший формат, гарна верстка і обкладинка – окрема вдячність художникові: вловив найголовніше і показав яскраво!


Віктор Суворов також радий тому, що видавництво «Зелений Пес» працює над виданням його нової книги «Її ім’я було Татьяна», презентацію якої заплановано на вересень під час Форуму видавців у Львові.


Говорив по телефону Віктор Суворов російською, але наприкінці розмови у відповідь на українську, яка лунала, також сказав декілька фраз мовою його Батьківщини.


Нагадаємо, що книга «Кузькіна мать» присвячена Карибській кризі, 50-ліття якої ми відзначаємо цього року. Ядерне протистояння Радянського Союзу та США тоді мало не поставило крапку у розвитку людської цивілізації.


«Кузькіна мать» – це не тільки крилатий вислів Хрущова, це ще й назва 50-мільйонної ядерної бомби, яку Радянський Союз підірвав на Новій Землі, щоб залякати імперіалістів....

Правді в очі. Рецензія на книгу Тетяни Ковтун «Не повертайся спиною до звіра»
Автор: Людмила Менжуліна
Джерело: Друг Читача
Дата: 08-05-2013
Тетяна Ковтун. Не повертайся спиною до звіра. – К.: Зелений Пес, 2012. – 360 с.


Час від часу під час дружньої розмови хтось із нежурналістського кола запитує: «А чому ти про це не напишеш? Цікаво ж прочитати, як воно насправді було». І тоді я, виринаючи із щойно розказаної історії, перевожу на жарт, повторюю старий анекдот, мовляв, пани не пускають. Які пани? Та все ті ж самі – Іван Котляревський, Марко Вовчок, Михайло Коцюбинський… І це правда. Журналісти старої школи дуже і дуже вимогливі стосовно поняття «письменництво». Одна справа «замітку в газету начеркати» і зовсім інше – взятися за нарис або оповідання, тим більше повість або роман! Тому я з певним побоюванням сприйняла те, що почула якось від колеги Тетяни Ковтун, – до речі, доброго економічного оглядача: вона написала роман.


Звичайно ж, почала читати швидше з цікавості. Історія заробітчанки з України, яка метнулася до Італії на пошуки кращої долі – тема співана-переспівана в журналістиці. Що таке незвичайне могла вигадати (відкопати, відкрити) Тетяна – навіть уявити собі не могла. Але, вірте чи не вірте, її роман «Вирій загублених душ» не відпустив, поки не закрила останню сторінку. Це не було дослідженням думок чи вчинків якоїсь емігрантки-співвітчизниці в запропонованих обставинах. Це не було літературою в сенсі вишуканості стилю. Це була просто правда життя, правда в очі, про нас самих, можливо, й тих, хто нікуди не виїжджає з країни, але так само не задоволений ні тим, як ми живемо, ні тим, де ми живемо, ні тим, з якими настроями живемо. У відгуках на книгу я читала потім і про добру мову, і лаконічну манеру викладу автора. Але чи могло бути інакше у досить відомого газетяра з великим журналістським досвідом?


Недавно у книгарнях з’явився другий роман Тетяни Ковтун «Не повертайся спиною до звіра». І це, справді, дивний факт: два романи за один рік! Але, як виявилося, другу книжку було написано набагато раніше за першу, тільки її не видавали. Не знайшлося бажаючих. Надто сміливою і незручною для багатьох виявилася викладена і тут істинна правда.


Проте зусиллями самого автора книжка прийшла до читача. І знову успіх: читається на одному диханні! Газетні публікації Тетяни Ковтун принаймні в журналістських колах здебільшого були резонансними. І ось людина, глибоко віддана професії, на весь голос заявила про те, що губить вітчизняну журналістику і якою трагедією для країни в цілому може стати маніпуляція громадською думкою.


Герой роману – журналіст, разом з яким читач переживає події останніх десяти років і ніби заново бачить чимало того, що вже усім давно відомо з газет. Тільки цього разу без недомовок і прикрас. Водночас усвідомлює і причин цих замовчувань. Часом ці причини просто нікчемні, через що на душі залишається гіркий осад, стає прикро і виникає бажання якнайшвидше змінити усталений порядок.





...

Дмитро Лазуткін: «Для мене поезія – кохана дружина. Я їй навіть не зраджую»
Автор: Анна Богородіченко
Джерело: Друг Читача
Дата: 03-04-2013
Поет та секс-символ у літературі. Спортивний коментатор у журналістиці. Віднедавна президент «Клубу Бойових Митців». А ще бронзовий призер Кубка світу з кікбоксінгу і кік-джитсу, чемпіон України з козацького двобою, володар чорного поясу з кемпо-карате. З такою багатогранною особистістю можна поговорити про спортивні досягнення, телебачення зсередини та інші країни, але ми обрали все ж літературу. У ній Дмитрові Лазуткіну як ніде затишно і комфортно, у ній він свій.


– Літтусівка тебе знає як чудового лірика, трішки як спортивного коментатора, менше як майстра спорту. Що у твоєму житті було раніше: спорт чи поезія?

– Поезією в силу її специфіки не можна займатися по плану і систематично. А от спорт – і дисциплінує, і розвиває. Не бачу перешкод для того, аби вони співіснували у гармонії між собою. Принаймні я – за поєднання писання віршів і фізичних вправ.


– У Вишневського наука – це дружина, література – коханка. Як у тебе розподілились ролі між літературою і спортом?

– Для мене поезія – кохана дружина. Я їй навіть не зраджую.


– У 2008 році тебе визнано секс-символом сучукрліту. Цей статус допомагає чи заважає?

– У більшій мірі допомагає. Хоча іноді звужує сприйняття текстів деякими читачами до постійного очікування еротичних мотивів. Все-таки я різний, і я люблю експериментувати, не зациклюючись на одній темі. Хоча любовної лірики у мене чимало. Але це не поетичний конвеєр, а відверта розмова про головне. Кохання – це ж головне, чи не так?


– Якось ти сказав, що немає неприступних жінок, просто є довгостроковий і короткостроковий бізнес-план. Тобі ні разу не відмовляли? Чи можна застосувати цей бізнес-підхід до літератури – як і до кохання?

– Я це колись сказав напівжартома, а мої слова вже журналісти вирвали з контексту. Звісно ж, неприступні жінки існують. Принаймні такі, для завоювання яких потрібно докласти надто багато зусиль. Іноді – і життя замало. Я саме це мав на увазі. Бізнес-підхід до літератури – як і до кохання – мені не притаманний.


– Ти у віршах можеш написати все? Чи є межа, самоцензура? Чи такі вірші просто не для загалу?

– Я можу написати все, що підпадає під моє розуміння естетичної правди. В цьому я абсолютно відвертий. Самоцензура ж часом допомагає підвищити мистецьку якість того чи іншого твору. Не думаю, що обов’язково треба виливати на читача все, що виникає у хворій уяві автора. Фільтр смаку текстам не шкодить. Я не веду подвійне літературне життя – оприлюднюю все, на мою думку, варте уваги. Хоча з часом деякі погляди змінюються. Дещо б у старих текстах я замінив би, але таких місць не так вже й багато.


– Не думав спробувати себе у прозі?

– Думав, але поки що – не кортить опускатися до рівня прози. Адже мені пишеться легко. Я не вимучую вірші, вони виникають – з відчуттям польоту. До речі, як на мене, у нашій прозі і так забагато поетів. Хотілося б більшої структурованості, сюжетності, цікавих характерів і правдоподібних діалогів.


– Співпраця з гуртом Kozak System (автор пісень «Шабля», «Така спокуслива») призвела до того, що ти з ними навіть заспівав. Чи буде продовження в цій сфері?

– Сподіваюся, що пісні в мені і надалі народжуватимуться. А значить і слова з музикою зіллються. Я вже радий тому, що мої «Шабля» і «Така спокуслива» так яскраво зазвучали. Вірю, що і з Kozak System ще попрацюємо, і з Калєкцією, і з іншими музикантами. Я, взагалі, людина відкрита для експериментів. А ще хотілося б знятися якось в кліпі – можливо навіть зробити постановку бойових сцен. Є веселі ідеї, як красиво й дотепно показати бійку, і є розуміння, як це можна донести та подати.



...

Вийшла унікальна серія книжок для розвитку дитини
Автор: Зелений Песик
Джерело: greenpes.com
Дата: 27-02-2013
У видавництві «Зелений Пес» вийшла нова серія книжок для молодих батьків та їхніх малят – «Наш найкращий».


Серія «Наш найкращий» – нове слово у мистецтві виховання дитини. Перші чотири книжки – «Веселі масажики», «Пограємо з пальчиками», «Хочу на ручки» та «Веселі купусі» – розраховані на найменших діток (до двох років).


Книжка про масажики – це вірші і схеми масажів – поєднання цікавого і корисного для здоров’я маляти; «Хочу на ручки» та «Пограємо з пальчиками» – ігри на колінках зі схемами, як це робити, та грайлива розминка для пальчиків вашого малюка; «Веселі купусі» – вірші, з якими легко, весело і зовсім не страшно купатися.


На 14-ти сторінках кожної книжки зібрані як відомі вірші та ігри, на яких виросло не одне покоління, так і зовсім нові, але не менш корисні.

Віршована форма легко захоплює дитину і добре запам’ятовується, а ритм і рима заспокоюють малюка.


Головним у розробці серії були користь та задоволення, які отримає кожна дитина від вправ та віршів із цих книжок. Щоб дитина росла здоровою і жвавою, щоб дивлячись на неї, батьки могли впевнено заявити: «Наш – найкращий!».



...

<< Попередня  1  2  3  
4
  5  6  7  ...  73  Наступна >>