"Game over" Олександра Есаулова претендує на звання "Книги року Бі-Бі-Сі-2010" |
Автор: |
Джерело: Бі-Бі-Бі |
Дата: 29-11-2010 |
Олександр Есаулов - автор не юний, але в літературі не так давно. Він народився в 1952 році в Росії, працював у структурах, пов'язаних з атомною енергетикою, зокрема на ЧАЕС, і займається з нею й надалі. Писати для дітей Есаулов почав у 2006 році. З-під його пера вийшло вже кілька книжок, переважно з комп'ютерними мотивами. Його фантастично-пригодницька повість "Game over" - про Петрика та його друзів, які одного дня так захопилися комп'ютерними іграми, що по черзі потрапили в Заекрання до лап злої програми-чарівниці Гіреї і стали її солдатами. Проте друзі не здаються і стають на захист доброго, але трохи кумедного й непрактичного Великого Процесора, який намагається тримати Гірею під контролем. Адміністратор премії "Книга року Бі-Бі-Сі" Світлана Пиркало представляє книгу Олександра Есаулова. "Глюки, демоверсії, віруси й антивіруси. Кажуть, що нові часи вимагають нових героїв, і їх вигадує Олександр Есаулов: його Петрик, Наташа, Димка й Ігор потрапляють у Заекрання, про яке інколи й мріяли, але з'ясовують, що втратили свою сутність: тепер вони - Рикпет, Шаната, Кадим і Оріг, вояки злої чарівниці Гіреї. А кіт Петрика також стає персонажем комп'ютерної гри в Заекранні - аж цілим динозавром. У книзі є мотиви, знайомі з практично всієї літератури для підлітків: дружба, зрада, стосунки з батьками, боротьба за справедливість, порятунок товаришів. Але відбувається все не в середньовічному лісі з розбійниками, а в комп'ютерному світі. Книга написана легко й цікаво; те, що рідна мова автора - російська, йому не заважає: тут є і гра слів, і сучасна жива українська мова міста. Окрім повісті, до книги додано ще й кілька оповідань - "Історії одного під'їзду", - які будуть цікаві й дорослим, і дітям".... |
«Зоряний вуйко» або «Кобзар-2000» для підлітків |
Автор: Христя Нечитайко |
Джерело: Друг Читача |
Дата: 31-10-2009 |
Писати для підлітків, як на мене, найскладніша й найбільш відповідальна літераторська праця. По-перше, вони постійно знаходять собі значно цікавіші заняття, аніж читання. По-друге, їх легко знудити, а значить – слід бути навдивовижу цікавим розповідачем. Зрештою, це мовби мати перед собою найсуворішого критика, який неодмінно врахує і сюжет, і динаміку, і наявність доброго гумору, і правдоподібність характерів… Тому письменникам, які зважилися написати книжку пригодницьких оповідань для підлітків, здавалося б, можна тільки поспівчувати. Утім, якщо це не відомі вигадники й жартівники Брати Капранови. На перший погляд, письменники повністю перекваліфікувалися із тих, які пишуть про традиційних українських жінок-відьом, політику і про те, що «розмір має значення», на цілком і повністю дитячих, а точніше – підліткових. От і назва нібито відповідна – «Зоряний вуйко», і серія – пригодницька література для середнього й старшого шкільного віку: мовляв, з літературою «для дорослих» зав’язали, тепер-от пишемо книжку для підлітків. Проте насправді Брати знову водять свого читача за носа! Адже «Зоряний вуйко» – не тільки сповнена захопливих, абсолютно неймовірних карколомних пригод книжка, але й щонайсправжніша збірка фейлетонів, подеколи присмачена аж надто помітною сатирою! Погодьтеся, фразу «За останніми розрахунками, пуп Галактики знаходиться десь між Житомиром і Вінницею» з оповідання «Зоряний вуйко» інакше як сатиру сприймати аж ніяк не можна! І так щотристорінки: то вам перелицьований на щиро український манер «агент 007» Маймай (справді, «не прожити Україні без Мамая», як кажуть Брати Капранови), то бенкети, де головною стравою – сало з часником…... |
Вийшов новий роман Братів Капранових |
Автор: |
Джерело: Газета "Свідомо" |
Дата: 17-09-2009 |
Писати для підлітків – чи не найскладніша й найбільш відповідальна літераторська праця. Тому письменникам, які зважилися написати книжку пригодницьких оповідань для підлітків, здавалося б, можна тільки поспівчувати. ... |