Преса про нас

Вони придумали окремі серії «Під партою» - для тих, хто хоче читати улюблену книгу під час уроку, та замаскували видання таким чином, аби вчитель, зазирнувши під парту учня у пошуках шпаргалки чи чогось «незаконного» у школі, не побачив нічого схожого на те. Ще «Зелений пес» має серії «Для тих, хто не любить читати» - тобто, орієнтовані на таку вікову категорію дітей, яким ще читають батьки.

«Ніколи не орієнтуйтеся першочергово на читача, орієнтуйтеся, видаючи книгу, на продавця книгарні», - радять Капранови. Саме продавець, на їх думку, це той, на кому слід шліфувати свої знання. Якщо він безпомилково з першого разу поставить ваше видання на полицю із правильною рубрикою – ви зробили свою справу на відмінно.

Саме про подібні, на перший погляд, легкі психологічні ходи, видавці розповідали із захопленням. Одним із індивідуальних рішень «Зеленого пса» є розміщення ілюстрацій на п’ятій сторінці у дитячих книжках. Це орієнтоване на покупця, який, обираючи у книгарні чтиво для своєї дитини та гортаючи книгу, прогортає в середньому лише перші декілька сторінок, побачить малюнок, та відразу зрозуміє, що видання – ілюстроване.

Брати Капранови свідомо не вказують рік видання на першому шмуцтитулі, як звикли робити всі, використовують за максимумом четверту сторінку обкладинки для розміщення реклами та корінець. Адже саме він – єдине, що бачить покупець, який обирає книгу на полиці книжкового магазину. Капранови змогли навіть розташувати на корінці завширшки у пару сантиметрів свої фотографії. Вони обирають дизайн, за яким відразу зрозуміло – для кого ця книга, про що вона.

Важливим елементом є саме обкладинка – адже саме на неї звертають увагу в першу чергу покупці. Свої видання «Зелений пес» намагається інтерпретувати під певну, обрану групу читачів, використовуючи для цього обкладинку в першу чергу.

Від помилок ніхто не застрахований – попереджають брати Капранови. Вони розповіли про те, що у їх практиці було багато смішних випадків із помилками у книжках, але таке може трапитися із кожним, тому переживати – не варто. Найбільш уважних коректорів та редакторів у своєму видавництві, які помітять помилки у виданні після того, як книга вже вийшла друком, вони нагороджують преміями.

На зустрічі зайшла розмова також про книжкові виставки. Зокрема, про «Форум видавців» у Львові брати-близнюки відгукнулися не дуже втішно. Мовляв, вони хотіли запропонувати свої ідеї організаторам, але останнім не дуже сподобалося. А от на київському «Медвіні» все проходить на «ура» і Капранови вже взяли частину підготовки цього заходу в свої руки.

Авторам брати Капранови радять бути активними. Адже саме від активності автора залежить кількість продаж. Якщо видання продає сам автор на різноманітних презентаціях та виставках, та ще й підкріплює це автографом, то так наклад розкуповують набагато швидше. На таких заходах сам автор також зможе на власні очі побачити реакцію покупців на своє «дітище». Молодому письменникові, який хоче заробити собі «ім’я» якнайшвидше, треба влаштовувати творчі вечори та читати свої твори вголос. Так буде зрозумілішим, що саме було закладено у прозу чи поезію творцем.

Капранови розповіли про секрети вдалих дизайнерських та видавничих рішень, та як видати безпрограшну книгу, і пообіцяли прийти у гості ще раз. Аби розповісти про те, як і що треба робити, аби про існування цього видання дізналися....