Преса про нас

вул. Пушкінській, 8-А, відбудеться презентація нової книги Тетяни Ковтун “Не повертайся спиною до звіра”.

Зважаючи на багаторічний журналістський досвід авторки, спілкування стане цікавим особам, які прагнуть пізнати краще надзвичайний світ звичайних працівників четвертої “народної” гілки влади.

Авторка відзначена журналістською премією імені Гришина.

У центрі розповіді – обставини життя молодого журналіста, який, ще

будучи студентом, набуває газетярського досвіду в одному зі столичних

часописів. Головний герой через свою недосвідченість і надмірну

довірливість якоїсь миті перестає відчувати межу між політикою і власною професією, що згодом призводить до негативних наслідків для нього самого.

Автор порушує гострі питаня сучасного життя України не лише для

журналістів, а спонукає читача до роздумів, змушує не бути пасивним

спостерігачем. З кожною наступною сторінкою приходить розуміння, що в житті багато чого залежить від нас самих.

...

"Справжнє прізвище Віктора Суворова Володимир Резун. І з технічних причин він не зміг тут бути. Адже він досі під смертним вироком. Нашому видавництву "Зелений пес" було дуже важко його знайти. Він вийшов на контакт тільки після ретельної перевірки. Як колишній розвідник, добре вміє це робити. З'єднувався з нами тоді, коли сам хотів. Домовились, що наступна книга вийде українською, а потім російською. Він готовий працювати для України. Але для цього нам з вами потрібно купувати його книги. Звісно, не такими мільйонними накладами, як у 90-ті роки. Але Володимир Резун має зрозуміти, що українці залюбки будуть читати його твори", - сказали вони.

Брати демонстрували слайди та розповідали передісторію створення книги. Пояснили, що "кузькіна мать" стали говорити на ядерну бомбу "Виріб 602". Після того, як на міжнародній конференції Нікіта Хрущов спочатку стукав черевиком по столу, а потім пообіцяв всім показати кузькіну мать. Фразеологізм іноземці не змогли перевести, тому вирішили, що "кузькіна мать" — це секретна зброя.

"Щоб залякати ворогів, Хрущову нічого не залишалось, як створити цю "кузькуну мать". Створили, на 57 мегатонн. Але виявилось, що ні один радянський літак не здатен її перевезти. Тоді в ТУ-95В вирізали знизу дірку в обшивці, щоб запхати туди бомбу. Ось і летів цей літак на Нову Землю, як вагітний бегемот. Вибух був такої сили, що в Архангельську аж вікна повибивало. А це в тисячі кілометрів. Світовий спалах, той самий вбивчий спалах, тримався 75 секунд. Для порівняння — в Хіросімі зірвали бомбу у 15 кілотонн, а на острові — 57 мегатонн. В цей час радянська влада у Берліні почала будувати стіну замість дротяного паркану між ГДР та ФРН. Американці вивели свої танки з бульдозерними ножами, щоб зруйнувати ту стіну. Але звістка про вибух мегабомби справила величезне враження. Зводити стіну дозволили. Американці не знали, що в СРСР, окрім цієї бомби, нічого немає", - розповіли брати.

До Карибської кризи американці озброїлися до зубів. І раптом подвійний агент злив їм інформацію, що насправді в СРСР немає тої зброї, якою всіх лякає.

"Американцям ця правда не була потрібна. Адже вони витратили величезні кошти на гонку за озброєнням. І тепер не могли визнати, що все було даремно. Тому агента передали Радянському Союзу. Його засудили до спалення живцем у крематорії. А СРСР вперше став закупати пшеницю за кордоном. Відтак, на ньому можна було б поставити крапку. Але хтось у Сибіру знайшов нафту. І СРСР протримався на торгівлі сировиною аж до 1991 року. І цим на 30 років відклав наше незалежне майбутнє. Ми б вже 10 років нормально жили. А тепер після правління шахтарів ще15 років треба чекати, поки все до норми прийде", - запевнили.

...

Особистість Суворова оповита таємницями, міфами та домислами. Навіть його прізвище в Україні завжди писали по-різному — чи то Різуне, чи Рєзун.

Тож, вперше шпигун-історик-дослідник-письменник наважився розповісти правду про своє життя, а саме — написати автобіографію.

Читачі з перших вуст дізнаються про навчання письменника у Суворівському училищі, про реальну шпигунську діяльність, чому у своїх книгах він перейменовував людей, як насправді тікав з СРСР, коли й чому взявся за письменництво. Нарешті Віктор Суворов дає справжню інформацію про себе, яку весь час мріяла приховати радянська система.

В книзі «Кузькіна мать», присвяченій Карибській кризі (50-ліття якої ми відзначаємо цього року) Суворов здивує не лише фактами про ядерне протистояння Радянського Союзу та США, яке мало не поставило крапку у розвитку людської цивілізації, але й автобіографією та першим зверненням до українського читача. Адже досі книжки українця Рєзуна ще не виходили українською мовою.

Нагадаємо, що «Кузькіна мать» – крилатий вислів Хрущова, а до того ще й назва 50-мільйонної ядерної бомби, яку Радянський Союз підірвав на Новій Землі щоб залякати імперіалістів.

Презентація відбудеться 13 листопада о 18:00 в книгарні «Є» (вул. Соборна, 89).

Вхід вільний.

...

"Ми з дитинства дуже добре знали, що якщо виходиш на подвір'я, а там лежить абсолютно незнайомий предмет, підіймати його не треба, - розповідає Віталій Капранов під час презентації книги в книгарні "Є". - Ми наївно вважали, що це наш південний таврійський феномен. Потім нам розповіли, що, виявляється, в Буковині та сама історія, і в Києві, і взагалі цей вид спорту дуже розповсюджений. Сучасне існування української магії відрізняє нашу культуру від культур сусідніх. От в Росії сучсаної російської магії не існує. Там шарлатанська складова, напівциганська-напівекстрасенсна, руліт. Так само і в Польщі. Вони своїх відьом понищили, і відповідно культуру магічну теж".

"Як сьогодні вивчають магію? Заходите в кімнату, в якій висять черепи і трава?" - запитує авторки.

"Ніхто нікому прямо не скаже, що відьма чи мольфар. Такі люди насправді є, і навіть більше, ніж ви думаєте. В кожному селі мене відправляють як мінімум до одної хати, а то й до трьох. Більше ніж чотирьох не пригадую", - розповідає Лілія.

Авторка каже, що їй дозволяли бути присутньою під час магічних обрядів, однак замовляння не розповідали.

"Я бачила збірники рукописні наших гуцулів, де вони зберігають замовляння, саму обкладинку. Бабуся мені не дала подивитися".

Українська магія, каже дослідниця, має жіноче обличчя, а російська чоловіче. Військової магії в Україні мені практично не траплялося. Замовляння на поворот стріли, замовляння зброї у нас менше, ніж у росіян. Але українці вірять у домовиків.

"У кожній хаті стоїть відкрита цукерничка, або відкрита банка з медом, в гуцулів хлібина. Так "підгодовують" домовиків. Багато людей розповідають про свої контакти з домовиком — як виглядає, і навіть де любить спати. А домовик як душить, знаєте? Домовик дуже не любить, коли жінка лягає спати голою. Він може душити за те, що ви лягли спати без сорочки.

"На півдні у нас не так трошки. Там жарко. У нас на півдні він це ігнорує, він звик", - авторитетно заперечує Віталій Капранов.

Окремо у книзі йдеться про магію імені.

"В одній родині весь час помирали діти. Їм порадили назвати дитину незвично для того регіону. Народилася дівчинка. Назвали її Мальвіною. І зараз живе баба Малька, в якої купа дітей і купа внуків. Знаю села, де є баба Кендулька і так далі" — ділиться авторка.

Лілія Мусіхіна хоче вирушити в етнографічну експедицію на Полісся. Каже, чула там перекази про вовкулак.

"Я вже знайшла компанію собі для подорожі на Полісся. Тому що там є сліди вовкулаки. І на Чернігівщині також. На Чернігівщині і біля Луцька є в лісах кілька хуторів, де люди вірять в те, що вони перетворюються на вовків. Не хочу дофантазовувати. Але припускаю, що маємо якийсь релікт чоловічих військових союзів з вірою у перетворення у вовка".

...

Книжка, що перехопить подих не лише підлітку, а й дорослій людині! Цього року під однією обкладинкою вийшли два романи популярної Тетяни Парнюк. Неймовірні «Неприємності замовляли?» одразу заведуть у яскраве продовження «Учениця знахарки». В обох творах відчувається містика пригод, смак справжніх таємниць і вир фантастичних неможливостей.

Чудово продумані, живі і водночас нереальні головні героїні Нінка та Ксеня змушують співпереживати і допомагати у їхніх незвичайних пошуках і пригодах. Шалені дівулі і справді знайдуть неприємності на свої голови та усі інші частини тіла. Адже темпераментні та енергійні киянки взялися віднайти не абищо, а стародавні скарби, заховані у Київських горах. Усе б нічого – та ці скарби – ласий шматок не лише для них: конкурентами дівчат стають справжні сили потойбіччя! Відьомські заморочки, кудлаті сни, ігри з історією… Омріяні скарби, які колись переховав прадід однієї з героїнь, овіяні таємничими і небезпечними легендами. Ці реліквії ніяк не можуть знайти упродовж століть і саме вони подарують злим духам щось дуже бажане й потрібне. А шлях до них – у найзагадковішому заповіті, який тільки може бути!

Нінка та Ксеня з вірним і веселими спанієлем Душманом невідступно обстежили можливі місця схованки. Дівчата стикнулися зі зрадою, хитрощами, відьомством, спробами вбивства і навіть кількома смертями! Так – стати поперек дороги нечистому – не жарти. Однак як справжні киянки, вони не віритимуть у магію до кінця. Аж поки не зустрінуться зі справжнім зомбі і не пройдуть драматичної посвяти у відьми!

Феномен відьми, в якому зосереджена мрія людини вийти за межі можливого, вирватися з тісного реального світу, і справді дуже вдався авторці. Парнюк штудерно констатує старт української чаклунки від сільської трудівниці, доярки чужих корів, крадійки сусідських тварин та еволюцію до КДБшної розвідки, мешканки комунальної квартири і навіть зомбі. А ще змальовує бажання демонічних сил мати у своїх лавах сучасних та дотепних служниць, що розбираються в перипетіях міського життя, тобто вже урбанізованих відьом.

Водночас авторка копнула глибше, зособивши відьомських персонажів поза світом магії. Показавши злу відьму Марусину постаттю швидше комічною, ніж жахливою, авторка відкрила двері до причино-наслідкових зв’язків служіння дияволу, а відтак вивела на-гора таємниці минулого і можливості інакшого погляду на відьму – вже як на об’єкт людського походження. У демонологічному переліку фантазії Парнюк відьма чітко різниться від світлої спеціальності – знахарки, яка теж володіє окультними знаннями і здатна впливати на оточення магією слів та чарів. Однак не має справ із нечистим, а користується знаннями та силами природи. Фольклорний потяг до знахарства, відьомського сільського побуту, старовинних і магічних речей генетично приваблює українського читача.

Стиль у Парнюк легкий і кінематографічний. До того ж, її ретроспективний погляд доволі інформативний та вигадливий. Авторка робить короткі подорожі по географії столиці, українській етнографії, реконструює події минулого. Ці знання не навантажують, дуже доречні в оповіді і не відштовхнуть від читання. До того ж, приправлені вони справді неймовірною молодою енергією, бажанням і їхніми непередбачливими результатами!

...