Пошук






Преса про нас
Преса про книжки
На Андрія у Вінниці презентують магію українців
Автор: Зелений Пес
Джерело: greenpes.com
Дата: 12-12-2012
Вінничанам пощастило – до них на Андрія, 13 грудня, приїде кандидат магічних наук, фольклорист, етнолог та письменниця Ліля Мусіхіна.


О 18:00 в книгарні “Є” вона презентуватиме книгу “Магія українців вустами очевидця”, матеріал до якої збирала майже 10 років у польових умовах – ходила-їздила селами України в пошуках народних вірувань, обрядів, магічних традиції.


Ліля Мусіхіна влаштує цікаву екскурсію світами української магії та розповість про особливості свята Андрія.

Тож не пропустіть цікаву зустріч із непересічною особистістю 13 грудня о 18:оо в книгарні “Є” (вул. Соборна, 89). Вхід вільний.





...

Ліля Мусіхіна: «Українська магія має жіноче обличчя»
Автор: Жанна КУЯВА
Джерело: Сім'я і Дім
Дата: 28-11-2012
Тернопільчанка Лілія Мусіхіна понад десять років вивчає українську магію. Пройшовши пішки сотні кілометрів і зустрівшись із безліччю мольфарів, відьом, ворожок та знахарів, науковець-фольклорист переконана: «знаючих» людей в Україні набагато більше, ніж ми собі уявляємо…


Її жартома називають відьмознавицею, мольфаролюбкою та кандидатом магічних наук. Усе тому, що більше, ніж вона, про українських чаклунів та ворожбитів не знає ніхто. Тим часом філолог за освітою й етнограф за покликанням Лілія Мусіхіна понад усе хоче віднайти і зберегти те, що називають народними віруваннями та обрядами.


«УКРАЇНСЬКА МАГІЯ МАЄ ЖІНОЧЕ ОБЛИЧЧЯ»


Взувшись у зручне взуття і вбравшись у практичний одяг, Лілія кладе в наплічник їжу, змінну одежу, намет, спальник, туристичний килим-каремат, диктофон, фотоапарат, записник і вирушає в дорогу. Зазвичай організовує експедиції з кількома друзями-однодумцями, часом «колесами» допомагає чоловік, тоді її дослідницькі роботи мобільніші. Утім найчастіше Лілія мандрує пішки – йде від села до села, розшукуючи людей, які відають більше за інших.


– Якось із тяжким наплічником пройшла понад тридцять кілометрів одним лише кукурудзяним полем! – згадує мандрівниця-дослідниця. – Коли через тиждень скинула з себе рюкзака, зрозуміла, що таке рай. Але як розібрала записи, зрозуміла й те, що йшла недаремно. Повірте, для жінки це каторжна робота. Та вона варта таємниць, які вдається розкрити.

Лілія бере у відьом інтерв’ю, записує усе на диктофон або олівцем, сидячи на порозі, бо деякі бабусі навідріз відмовляються мати справу з невідомою їм технікою.

– Ці люди не дуже афішують свою діяльність. Ніхто нікому прямо не скаже: «Я – відьма», чи «Я – мольфар», – розповідає Лілія. – Аби знайти компетентну людину, спершу запитую у перехожих, до кого звертаються, коли комусь поробили чи хтось захворів і треба попити якоїсь настоянки з трави. У кожному селі мене відправляють, як мінімум, до однієї хати. А буває – й до трьох-чотирьох.

Дослідниця каже, що українська магія має жіноче обличчя, на відміну від російської, яка здебільшого чоловіча.

– У нас відунками є жінки і, що вельми цікаво (мабуть, це пов’язано з менталітетом), у Росії вербальна складова магії спрямована на замовляння «проти суддів», «щоб власті не побили», «щоб суддям роти позакривати», – конкретизує етнограф. – А ще там багато «чорної» магії: поробити на зло. А в нас найчастіше знаходила замовляння «щоб дитина добре спала», «щоб зуби не боліли», «щоб коханий любив», «щоб чоловік не зраджував»… Тобто українська магічна складова кардинально різниться від сусідської.


«ЧАРИ ЩОДНЯ СУПРОВОДЖУЮТЬ НАС»


Лілія згадує, як цьогоріч їй пощастило зустрітися з жінкою, яка направду «знає» дуже багато, але спершу відмовлялася говорити.

– Вона боялася, що почну нарікати, звинувачувати, що вдається до магії, – роз’яснює тернопільчанка. – Незважаючи на те, що послугами цієї бабці користуються усі, частина односельців налаштована проти неї. Але для мене як науковця ці люди є носіями прадавньої традиції, того, що лежить у підвалинах нашої духовності, свідомості, того, що супроводжує нас від зародження людства й дотепер. Магія супроводжує кожного з нас, адже навіть привітання «добрий день!» – це магічна формула, за допомогою якої бажаємо комусь удачі. Коли збираємося за святковим столом і бажаємо один одному «доброго здоров’я», це теж магія. Чи вибираємо дитині ім’я… Називаємо її гарно, милозвучно, аби це означало щось гарне й принесло щастя та радість: ім’я є оберегом.

Я сама родом із Хмельниччини і знаю родину, в якій постійно помирали діти. У жінки були викидні… Батькам було важко з цим змиритися, й вони стали хапатися за будь-які рятунки. Якась бабця порадила назвати дівчинку, яка мала народитися, геть нестандартним для регіону іменем. Дитину нарекли Мальвіною. І нині в селі живе баба Малька, в якої купа дітей, онуків – усе добре. Бо ці речі спрацьовують.

Лілія повідала дивовижний випадок зі свого життя. Якось одна бабуся, коли розповіла усе, що цікавило дівчину, раптом сказала: «А тепер скидай штани». Виявилося, бабця побачила, що в Лілії на ногах рожа й вирішила полікувати. Накрила червоною тканиною, «пошаманила», коли ж зняла шматку, то одна нога була чистою, а другу вкривало лише кілька плям.

– Магія працює! Я не можу пояснити, як саме, але вона діє, – каже Лілія Мусіхіна. І ділиться ще більш неймовірною історію своїх друзів: – Моя товаришка ніяк не могла скласти іспит на права, а друг – одружитися. Бабуся подивилася на обох і каже: «Будемо віск зливати». Після виливання воском дівчина отримала на права, а хлопець з нею одружився, вони чекають на дитину.


«ДОМОВИК НЕ ЛЮБИТЬ, КОЛИ ЖІНКА СПИТЬ ГОЛА»

За роки мандрувань Україною Лілія Мусіхіна багато чого бачила й довідалася. Розшукуючи таємниці чоловічої військової магії у Дніпропетровській та Запорізькій областях, вона дійшла невтішного висновку, що в тих місцях знищили корінне населення, тому знайти якісь автентичні матеріали практично годі. Проте вона дослідила вірування у домовика, яке дуже поширене в тих краях.

– У кожній хаті стоїть відкрита цукерничка чи банка з медом, або лежить кілька цукерок, – повідує. – Виявляється, ці солодощі – для домовика. Як пояснили містяни, коли не годувати його, то не допомагатиме. Дуже багато людей розповідали про свої контакти з домовиком: не лише те, що чули, як він стукав-грюкав, а й про те, який має вигляд, де любить спати, і навіть за що людину душить. Мовляв, так він попереджає, коли щось має статися, або ж карає жінку, яка лягла спати без сорочки. Домовик дуже не любить, коли жінка спить гола.

Із Карпат фольклористка привезла ще одну цікаву історію.

– Там дотепер заведено ворожити на гадюці, – розповідає. – Одна дівчина за традицією спекла на гадюці хлібець. З’їла його і протягом цілого наступного дня мовчала. А вночі їй мав наснитися наречений. Коли мама запитала у неї про сон, вона не зізналася, що їй наснився чоловік, який жив з другого боку гори й мав велику родину. У сні він зізнався, що є чарівником. За кілька літ померла його дружина, і він справді посватався до дівчини. Нині цю жінку знають як шептуху...

У хатах на Тернопільщині та Хмельниччині Лілія бачила на підвіконнях ляльок.

– Кажуть, є такі демони, які утворюються з матерів, що померли вагітними або після пологів, – роз’яснює чергове вірування. – Найчастіше їх називають мамунами. Вони можуть красти у дітей сон. Тому батьки ставлять ляльку, щоб нею гралася мамуна. А найпростіший спосіб уберегти маля від безсоння – у дитячій кімнаті поставити догори ногами віника.


«РОЗДОРІЖЖЯ – МІСЦЕ КОНТАКТІВ ІЗ НЕЧИСТОЮ СИЛОЮ»


Спілкувалася дослідниця і з людьми, які контактували з мавками, або просто на порозі ловили відьом. Участі у магічних дійствах Лілія не бере, лише спостерігає. До того ж імен знахарів чи мольфарів не називає, адрес не видає, їхніх таємниць не розголошує. Вона зібрала всі ці факти, проаналізувала й висвітлила під однією палітуркою. Тому її найсвіжіша книжка «Магія українців устами очевидця» стала чи не найрезонанснішою цієї осені.

– Комусь колись треба було це зробити! – коментує тепер уже письменниця Лілія Мусіхіна. – Мої інформатори просили зберегти їхні знання й передати нащадкам. Але якщо хтось хоче знайти у цій книзі практичні поради замовлянь чи відроблень, то нічого не вийде: вона має суто науковий підхід. Кожен магічний обряд чи дійство я розглядаю за компонентами: магічні час, стихії, слова, предмети, простір… От який хатній куток є священний, а який ні, чому багато магічних дійств відбувається на роздоріжжі, роз’яснюю, чому не варто піднімати річ, яку знайдете на перехресті доріг…

– І чому ж?

– Бо на ці предмети здійснюють «передачу» хвороб і залишають їх на роздоріжжі, бо воно є місцем контактів із нечистою силою. Себто туди «виносять» хвороби…

Крім цього, авторка розповідає у книзі про міфологію тваринного світу, магічне в людині та магічні рослини.

– Приміром, щоб дівчинка росла гожа й щаслива, її пуповину зберігають, поки йтиме до школи, – деталізує. – Згодом пуповину дають дитині, аби розв’язала, приказуючи, що тоді розв’яжеться розум, і закопують під яблуньку: не домашню, а ту, звідки люди найбільше беруть яблук. Загалом, аби яблуня добре родила, її перший плід найкраще віддати вагітній жінці.

Найближчим часом фольклористка планує вирушити в етнографічну експедицію на Полісся, бо там є сліди вовкулак. У лісах біля Луцька є кілька хуторів, де люди вірять у те, що вони перетворюються на вовків. Тож незвідане знов кличе невтомну мандрівницю в дорогу.







...

"Хочу поїхати на Полісся - там є сліди вовкулаки" - Лілія Мусіхіна презентувала книгу про українську магію
Автор: Валерія РАДЗІЄВСЬКА
Джерело: Газета по-українськи
Дата: 09-11-2012
Тернополянка Лілія Мусіхіна, яка вже понад 10 років мандруючи селами України, вивчає народні вірування та обряди. Її книгу "Магія українців устами очевидця" видало видавництво Братів Капранових "Зелений пес".


"Ми з дитинства дуже добре знали, що якщо виходиш на подвір'я, а там лежить абсолютно незнайомий предмет, підіймати його не треба, - розповідає Віталій Капранов під час презентації книги в книгарні "Є". - Ми наївно вважали, що це наш південний таврійський феномен. Потім нам розповіли, що, виявляється, в Буковині та сама історія, і в Києві, і взагалі цей вид спорту дуже розповсюджений. Сучасне існування української магії відрізняє нашу культуру від культур сусідніх. От в Росії сучсаної російської магії не існує. Там шарлатанська складова, напівциганська-напівекстрасенсна, руліт. Так само і в Польщі. Вони своїх відьом понищили, і відповідно культуру магічну теж".


"Як сьогодні вивчають магію? Заходите в кімнату, в якій висять черепи і трава?" - запитує авторки.


"Ніхто нікому прямо не скаже, що відьма чи мольфар. Такі люди насправді є, і навіть більше, ніж ви думаєте. В кожному селі мене відправляють як мінімум до одної хати, а то й до трьох. Більше ніж чотирьох не пригадую", - розповідає Лілія.


Авторка каже, що їй дозволяли бути присутньою під час магічних обрядів, однак замовляння не розповідали.


"Я бачила збірники рукописні наших гуцулів, де вони зберігають замовляння, саму обкладинку. Бабуся мені не дала подивитися".


Українська магія, каже дослідниця, має жіноче обличчя, а російська чоловіче. Військової магії в Україні мені практично не траплялося. Замовляння на поворот стріли, замовляння зброї у нас менше, ніж у росіян. Але українці вірять у домовиків.


"У кожній хаті стоїть відкрита цукерничка, або відкрита банка з медом, в гуцулів хлібина. Так "підгодовують" домовиків. Багато людей розповідають про свої контакти з домовиком — як виглядає, і навіть де любить спати. А домовик як душить, знаєте? Домовик дуже не любить, коли жінка лягає спати голою. Він може душити за те, що ви лягли спати без сорочки.


"На півдні у нас не так трошки. Там жарко. У нас на півдні він це ігнорує, він звик", - авторитетно заперечує Віталій Капранов.


Окремо у книзі йдеться про магію імені.


"В одній родині весь час помирали діти. Їм порадили назвати дитину незвично для того регіону. Народилася дівчинка. Назвали її Мальвіною. І зараз живе баба Малька, в якої купа дітей і купа внуків. Знаю села, де є баба Кендулька і так далі" — ділиться авторка.


Лілія Мусіхіна хоче вирушити в етнографічну експедицію на Полісся. Каже, чула там перекази про вовкулак.


"Я вже знайшла компанію собі для подорожі на Полісся. Тому що там є сліди вовкулаки. І на Чернігівщині також. На Чернігівщині і біля Луцька є в лісах кілька хуторів, де люди вірять в те, що вони перетворюються на вовків. Не хочу дофантазовувати. Але припускаю, що маємо якийсь релікт чоловічих військових союзів з вірою у перетворення у вовка".




...

Скарби і містичні пригоди ходять поряд
Автор: Юлія Мендель
Джерело: Друг Читача
Дата: 07-11-2012
Парнюк Т. Неприємності замовляли?; Учениця знахарки. – К.: Зелений пес, 2012. – 456 с.


Книжка, що перехопить подих не лише підлітку, а й дорослій людині! Цього року під однією обкладинкою вийшли два романи популярної Тетяни Парнюк. Неймовірні «Неприємності замовляли?» одразу заведуть у яскраве продовження «Учениця знахарки». В обох творах відчувається містика пригод, смак справжніх таємниць і вир фантастичних неможливостей.


Чудово продумані, живі і водночас нереальні головні героїні Нінка та Ксеня змушують співпереживати і допомагати у їхніх незвичайних пошуках і пригодах. Шалені дівулі і справді знайдуть неприємності на свої голови та усі інші частини тіла. Адже темпераментні та енергійні киянки взялися віднайти не абищо, а стародавні скарби, заховані у Київських горах. Усе б нічого – та ці скарби – ласий шматок не лише для них: конкурентами дівчат стають справжні сили потойбіччя! Відьомські заморочки, кудлаті сни, ігри з історією… Омріяні скарби, які колись переховав прадід однієї з героїнь, овіяні таємничими і небезпечними легендами. Ці реліквії ніяк не можуть знайти упродовж століть і саме вони подарують злим духам щось дуже бажане й потрібне. А шлях до них – у найзагадковішому заповіті, який тільки може бути!

Нінка та Ксеня з вірним і веселими спанієлем Душманом невідступно обстежили можливі місця схованки. Дівчата стикнулися зі зрадою, хитрощами, відьомством, спробами вбивства і навіть кількома смертями! Так – стати поперек дороги нечистому – не жарти. Однак як справжні киянки, вони не віритимуть у магію до кінця. Аж поки не зустрінуться зі справжнім зомбі і не пройдуть драматичної посвяти у відьми!


Феномен відьми, в якому зосереджена мрія людини вийти за межі можливого, вирватися з тісного реального світу, і справді дуже вдався авторці. Парнюк штудерно констатує старт української чаклунки від сільської трудівниці, доярки чужих корів, крадійки сусідських тварин та еволюцію до КДБшної розвідки, мешканки комунальної квартири і навіть зомбі. А ще змальовує бажання демонічних сил мати у своїх лавах сучасних та дотепних служниць, що розбираються в перипетіях міського життя, тобто вже урбанізованих відьом.


Водночас авторка копнула глибше, зособивши відьомських персонажів поза світом магії. Показавши злу відьму Марусину постаттю швидше комічною, ніж жахливою, авторка відкрила двері до причино-наслідкових зв’язків служіння дияволу, а відтак вивела на-гора таємниці минулого і можливості інакшого погляду на відьму – вже як на об’єкт людського походження. У демонологічному переліку фантазії Парнюк відьма чітко різниться від світлої спеціальності – знахарки, яка теж володіє окультними знаннями і здатна впливати на оточення магією слів та чарів. Однак не має справ із нечистим, а користується знаннями та силами природи. Фольклорний потяг до знахарства, відьомського сільського побуту, старовинних і магічних речей генетично приваблює українського читача.


Стиль у Парнюк легкий і кінематографічний. До того ж, її ретроспективний погляд доволі інформативний та вигадливий. Авторка робить короткі подорожі по географії столиці, українській етнографії, реконструює події минулого. Ці знання не навантажують, дуже доречні в оповіді і не відштовхнуть від читання. До того ж, приправлені вони справді неймовірною молодою енергією, бажанням і їхніми непередбачливими результатами!



...

У Києві презентують українську магію
Автор: Зелений Пес
Джерело: greenpes.com
Дата: 05-11-2012
Ми живемо у магічному світі. На дворі ХХІ століття, а в українських домівках ворожать, відробляють, привертають, замовляють абощо.


Українська магія існує, і значно ближче, ніж ви вважаєте. Мешканці Тернополя та Львова у цьому вже переконались. Киянам це, 7 листопада о 18:00, доведе досвідчений науковець-фольклорист Ліля Мусіхіна. Її книга не сконструйована із різних монографій та дисертацій, а ґрунтується на особистих дослідженнях та відкриттях, зроблених під час численних експедиційних розвідок.


Тернополянка Лілія Мусіхіна, яка вже понад 10 років мандруючи селами України, вивчає народні вірування та обряди, розкаже про обереги для всієї родини, про магічне використання ляльки-мотанки, їхні типи та первісне призначення, про таємний світ духовної народної культури, про магічні дії та рослини. Іншими словами, – влаштує цікаву екскурсію для мешканців Києва світами української магії. А книга стане незамінним путівником по цих світах.


Модерують — Брати Капранови.


Презентація книги відбудеться 7 листопада о 18:00 в книгарні “Є” (вул. Лисенка, 3, ст.м. Золоті ворота)


Вхід — вільний.

...