Пошук






Преса про нас
Преса про книжки
Традиції і вірування нашого народу
Автор: Анна Рибалка
Джерело: Друг Читача
Дата: 27-06-2013
Магія українців устами очевидця / Лілія Мусіхіна. – К.: Зелений Пес, 2012. – 400 с.


Ця книга, як не дивно – про певну невід’ємну частину повсякденного життя багатьох наших сучасників (і не виключно, що навіть нас із вами). Адже описи різноманітних магічних дій, згадки про них ми зустрічаємо не тільки у давніх народних піснях, казках, обрядових звичаях. При зустрічі зі знайомими ми бажаємо «доброго дня», можливо, не здогадуючись про походження цього звичаю вітання; ми співаємо чи слухаємо народні пісні давнього обрядового походження, навіть не замислюючись часом над їх змістом. А прислів’я і приказки, що ми їх сотні разів чули: чи завжди ми розуміємо, про що йдеться? От як, наприклад, розтлумачити фразу: «На городі бузина, а в Києві – дядько?» Чи згадаймо не менш відоме: «Після дощику в четвер», слова, що їх ми, як правило, з іронією вимовляємо, натякаючи на те, що сподіване чи обіцяне ніколи не відбудеться. А наші предки, виявляється, вкладали у ці слова геть інший зміст.


Чи узяти хоча б початок відомої пісні: «Горіла сосна палала, під ней дівчина стояла». На перший погляд, цілковите безглуздя – дівчина чеше а косу, стоячи під палаючим деревом і наражаючи своє життя на небезпеку. Але нічого безглуздого чи випадкового у піснях, як виявляється, немає…


Крім того, якщо говорити щиро, мусимо визнати очевидне – віра у дієвість магічних дій на території України збереглася і досі, у XXI ст. Інша річ (і предмет окремої дискусії) – те, як кожен із нас ставиться до цього, незаперечного факту, – позитивно чи скептично, чи навіть відверто негативно, з осудом. Але й донині, попри технічний і науковий прогрес, чималий відсоток населення вірить в уроки, «погане око» тощо. А це означає, що читачам варто було б ознайомитися, – підкреслюю, саме ознайомитися, а не сприйняти на віру чи схвалити, – з історією і походженням деяких сучасних вірувань. Що й допоможе зробити книга «Магія українців».


Матеріал дослідження авторка ретельно опрацювала і поділила на тематичні рубрики: у книзі мова йде про класифікацію, види і функції магії. Магічне явище, на думку дослідниці, містить певні компоненти: магічний час, магічний простір, магічний предмет, магічне слово і магічна дія. Тому у дослідженні подано розділи «Магічний час» (опис кожного дня тижня, календарних свят, пов’язаних з ними народних вірувань, згадки про обряди, що виконувалися у ці дні, про види господарських робіт, які рекомендувалося, або, навпаки, суворо заборонялося робити у певний день тижня чи свято), описано «Магічний простір» (найчастіше згадувані у народі «чарівні» місця, наприклад, вулицю, гай, гору, міст, церкву тощо).


У розділі під назвою «Магічні предмети» наведено перелік так званих «магічних» властивостей звичайних, на перший погляд, предметів, що їх використовували у побуті, таких як ключ, мотузка, підкова (предмети перелічено в алфавітному порядку, що значно полегшує для читача пошук того чи іншого опису у книзі). У розділі «Магічні рослини» описано «чарівні» властивості, що їх наші предки приписували рослинам, магічні функції цих рослин, згадано про застосування ліків рослинного походження. Також із «Магії українців» ми можемо чимало довідатися про вірування, пов’язані зі стихіями природи, про вербальні магічні дії, а також активні дії, спрямовані на те, щоб вплинути на довколишнє середовище.


Сама авторка на презентації книги у львівській книгарні «Є» категорично зазначила, що її праця в жодному разі не може стати посібником, настільною книгою для «чаклунів-початківців». Проте, хоча цю книгу і неможливо буде використати з «практичною метою» (себто для чарування чи у домашніх умовах), «Магія українців», без сумніву, викликає читацьку увагу й гострий інтерес.


Чому? Насамперед, цю книгу корисно прочитати з пізнавальною метою. Не варто забувати, що у ній ідеться про наше із вами минуле, про традиції наших пращурів, звичаї, що вироблялися століттями. Деякі із народних звичаїв і вірувань з плином часу забуваються, зникають назавжди і саме через це варто занотувати їх, зафіксувати на папері, щоб зберегти для майбутніх дослідників, а також просто для тих, хто цікавитиметься історією і культурою нашого народу.


Багатьом читачам, наприклад, буде цікаво довідатися, як у давнину пекли весільний коровай (для його виготовлення слід було підібрати «особливих» жінок, щоб молодята у майбутньому жили щасливо, будь-хто для цієї важливої місії – випікання короваю – не годився), які обряди здійснювали, щоб влаштувати собі чи рідним особисте життя: що робили, якщо дівчина довго не могла вийти заміж, подружжя не мало дітей, чоловік пиячив тощо. І які саме «неправильні» дії, навпаки, могли стати причиною матеріальних нестатків, хвороб, чи неможливості знайти свою «другу половину» і жити із нею у злагоді.


А також (і про це теж не варто забувати) книга, без сумніву, зацікавить читачів тієї простої причини, що людей вабить усе невпізнанне, дивовижне. Недаремно досі користуються популярністю телепрограми на кшталт «Битви екстрасенсів». А деякі з описаних у книзі магічних обрядів читачі мали змогу спостерігати на власні очі.


Крім того, «Магія українців» написана легко і цікаво, від її читання просто неможливо відірватися. Однак попри позірну простоту і захопливу ясність викладу, «Магія українців» насправді – серйозне наукове дослідження, для написання якого було використано як матеріал, що його зібрала безпосередньо авторка, так і численні друковані джерела (бібліографічний покажчик, що налічує більше ста п’ятдесяти позицій, подано у кінці книги)....

До історії народної магії. Вийшла друком «Магія українців устами очевидця» Лілії Мусіхіної
Автор: Олег Коцарев
Джерело: Газета "День"
Дата: 25-06-2013
ї назва може трохи ввести в оману, тож одразу треба уточнити: перед нами не «посібник у боротьбі з пристрітом та для відновлення сім’ї» від якої-небудь «потомственої спасительки Ірини», а класифікація магічних уявлень і обрядів українців, зафіксованих у численних етнографічних дослідженнях.


Спочатку автор наводить різноманітні класифікації магії — за «кольором», за способами виконання обрядів, за об’єктами впливу та інші. Ще вона виокремлює функції магії — пізнавально-пояснювальну, практичну, психологічну, віщувально-прогностичну, превентивну — та її принципи. Отже, в підході до матеріалу витримано цілком наукову форму. Подекуди це, можливо, дещо перешкоджає доступності на зовсім елементарному рівні, проте допитливому читачу це дозволяє краще розібратись у предметі, а не обмежуватись «етнографічними анекдотами» чи описом обрядів як практичним керівництвом до дій.


Власне опис магічних практик наших предків складається з кількох частин. «Магічний час» і «Магічний простір» закладають філософські, чи, точніше, світоглядні основи магії. Тут і календарні речі, й орієнтація на місцевості — певне задавання координат і пов’язані з ними обряди, рекомендації та заборони. Декотрі з них збереглись і по сьогодні чи лишили помітний слід у культурі — наприклад, містичний і жаский образ старого млина. Інші, здається, вже спливли за водою, як-от табу на зоління одягу в п’ятницю («бо зола цього дня аж на той світ проникає»).


Розділ «Магічні предмети. Фетиш» прогнозовано чи не найбільший у книжці. Десятки й десятки різноманітних побутових і не дуже побутових речей, а також що з ними робили чи й продовжують робити. От мотузку від ковбаси давали гризти хворим на енурез. А громовицю (шматок деревини, в який влучила блискавка, а потім він багато пролежав у воді) використовували для причарування, через отвір у ній також видивлялися відьом у гурті жінок.


Іще один поважний розділ, звісно, «Магічні рослини». З нього читач дізнається про особливі властивості рослин в уявленні давніх українців, приміром, про те, що, спалюючи омелу, людина викликала бурю, осот сприяв торгівлі, а груш остерігалися, бо в них полюбляли облаштовувати своє кубло царі та цариці змій. Так само активно фігурувало в чарівній, міфологічній картині світу те, що людина, далеко на ходячи, могла знайти на власному тілі (про це — розділ «Магічне в людині»). Хоч би й сльози — з них нібито народилися деякі квіти, а іноді вони навіть давали сили й захисту в бою. Звичайно, у книжці приділено увагу й магічним стихіям, взаємодія з якими завжди була неодмінним елементом будь-якої магії, описано дію магічного слова (передусім різні замовляння, молитви, прокляття) та магічних дій, від поцілунку до жертвопринесення.


Усі описані обряди, легенди, уявлення Лілія Мусіхіна ілюструє задокументованими в різних етнографічних експедиціях і дослідженнях розповідями та побаченими практиками. Щоправда, в деяких випадках вони перебувають радше на непевній межі з «просто звичаями» чи перетинають її, але все ж загалом виходить хоч і не всеохоплююча, проте цікава й показова картина магічних і міфологічних уявлень давніх поколінь українців. Добра можливість поміркувати над історією нашого народу, переосмислити деякі, здавалось би, геть буденні елементи культури сьогоднішньої, а може (не без цього!), й собі поекспериментувати з чарами.




...

Кандидат магічних наук. Рецензія на книжку Лілії Мусіхіної "Магія українців вустами очевидця"
Автор: Юлія Мендель
Джерело: Друг Читача
Дата: 24-01-2013
Лілія Мусіхіна. Магія українців устами очевидця. – К.: Зелений пес, 2012. – 400 с.


Архіви Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського містять дисертаційні дослідження з фольклористики стосовно українського відьомства, магії та національних звичаїв і традицій, що складалися впродовж століть. Усі ці роботи включають надзвичайно цікаву інформацію, що пускає коріння до таких життєво важливих категорій, як національна самоідентифікація, національне самовираження та, зрештою, національне формування. Однак, на жаль, ці роботи доступні лише певній дуже вузькій групі людей, коло яких визначене доступом до дисертаційного відділу та потребою погортати саме ці роботи, а відтак обмежується кількома (в кращому випадку десятками) людьми за рік. До того ж, часто-густо такі дисертації містять посилання одна на одну, адже далеко не всі автори ладні роз’їжджати просторами України в пошуках матеріалу.


А от Лілія Мусіхіна погодилася радше роз’їжджати, ніж віддати свою роботу в омертвілий відділ наукових праць. Магія її книжки – не лише в тексті, але й у такому вчинку, який дозволить познайомитися зі старовинним і багатим українським надбанням широкому колу читачів – видруку «Магії українців устами очевидця».


Мусіхіна понад 10 років ходила селами України, аби дізнатися народні секрети. Переважно – у Західній Україні, адже там люди відвертіші, зізнається авторка. Хоча дещо назбирала і на Донбасі.


Авторці вдалося поєднати наукову глибину і простоту викладу. Її магія – як пласт світогляду українців, справжня, щира, природна. Саме в ній ми проявляємо свій менталітет, народний характер, розуміння основних філософських категорій: добра та зла, любові та ненависті.


І ось який висновок зробила Мусіхіна, порівнявши нашу магію з магією слов’янських сусідів: якщо російські магічні звернення та заклинання спрямовані на захист від недоброго, то українські – на любов, кохання, сімейний затишок, здоров’я. І в цьому основа світогляду українців – мирного та творчого. І ось цікавий приклад, коли на Верховині жінки вірять, що спечений на гадюці хліб накличе сон, який розкаже про коханого. Для цього сучасні горянки власноруч ловлять змій, запікають їх, виготовляють хліб із рівних пропорцій води, борошна та солі. Та з’їдають на ніч, не промовляючи після цього ні слова. Така спроба у XXI столітті зберегти міфологічний світогляд українців уже завоювала успіх. І на Форумі видавців «Магію українців» одразу буквально розхапали.


В цілому книжка написана науково, але доступно для всіх. Гортаєш сторінки і ніби торкаєшся дивної магічної сили далеких загадкових місць карпатських гір, де ніколи не був, чарів природи, яку можна лише відчути, і потужної сили та енергетики незіпсутої первісності. А в них пізнаєш далекого себе, своїх пращурів, землю і себе українця.




...

У Львові авторка «Магії українців» розповіла, чому чаклуни відкривають їй свої секрети
Автор: ZIK
Джерело: ZIK
Дата: 21-01-2013
Вчора у Львові в книгарні «Є» відбулася презентація книги Лілії Мусіхіної «Магія українців вустами очевидця». Книга видавництва «Зелений пес» вперше була презентована на Форумі видавців, втім через її велику популярність вже тепер з’явилося друге видання.


«Чимало людей коли беруть книжку, перша їхня реакція – вони хочуть побачити щось на кшталт «Битви екстрасенсів». Насправді це зовсім інша річ. Справа в тому, що можна розглядати магію зовсім по-різному. Той кут, під яким я її розглядаю – більш філософський і, можливо, релігієзнавчий», – сказала про свою книгу Лілія Мусіхіна.


Тому в книзі не вдасться знайти текстів замовлянь та рецептів любовного зілля.


«Необхідно зважати, що вивчення історії та культури рідного народу не має зводитися лише до констатації воєн, смертей і геніальних убивств, про які дізнаємося зі сторінок підручників середньої школи. Історію й культуру творять щомиті звичайні люди, які сіють хліб у безкраїх степах, пасуть вівці на полонинах, виховують дітей. Біда в тому, що ці творці повсякчас відходять у кращий світ, забираючи з собою зерна народної мудрості, правічного знання», – промовляє авторка з перших сторінок своєї книги, метою якої було зберегти всі ці знання.


Потребу зберігати вірування, описи обрядів та замовляння розуміють і самі носії цих знань. За словами Лілії Мусіхіної, люди, до яких вона зверталася у своїх експедиціях, здебільшого радо і відкрито ділилися з нею своїми таємницями, а часто – навіть дозволяли знімати їх на відео та записувати на диктофон.


«У Чернівецькій області я прийшла до жіночки-травника. Вона спочатку відмовилася говорити. А пізніше, коли я її запитала: «Ви комусь передали свої знання». Вона: «Ні, не передала». «А передасте?» Вона каже: «А нікому не потрібно». Я кажу: «Ви розумієте, що ви це заберете з собою?». Жінка розплакалася і три години розповідала і просила, щоб я ще приїжджала. Люди готові ділитися, воно не може помети», – переконана дослідниця.


Авторка також додала, що теми вона не вичерпала, і вже зараз готується друга книга, присвячена темі тіла і тілесності: «Я сподіваюся, якщо все буде добре, то на Форумі видавців буде нова книга, присвячена темі тіла і тілесності в українській культурі. Бо що таке, власне, культура інтимних стосунків, що таке поховальна культура, що таке культура прийняття дитини на світ? Наша трагедія в тому, що ми не вміємо ні прийняти дитину, ні провести її на той світ».




...

Лілія Мусіхіна: «Приємним сюрпризом 2012-го стало те, що мої книги знайшли свого читача»
Автор: Тернопільська липа
Джерело: Тернопільська липа
Дата: 09-01-2013
Вже стало традицією, що під час новорічно-різдвяних свят «Тернопільська липа» підбиває підсумки року, що минає, задаючи запитання про його особливості, тенденції, поразки та перемоги відомим тернополянам. То яким він був, той 2012-тий, з точки зору письменниці та дослідниці Лілії Мусіхіної, – докладно з перших вуст.


Який настрій традиційно охоплює вас під кінець року?

Сум, що все скінчилось. Радість, що все нарешті скінчилось.


Яким був для вас 2012-тий? Які маєте досягнення в цьому році? Чим таким особливим запам’ятається цей рік для вас особисто?

Потішила дуже дочка поступленням до гімназії, чоловік нарешті отримав чорний пояс з айкідо, до чого йшов дуже багато років. Вийшли мої книги і, несподівано для мене самої, виявились потрібними людям. Були цікаві і важливі етнографічні експедиції, ми з подругами з Польщі та Німеччини зняли фільм про депортованих жінок (зараз чекаємо на ряд презентацій). Для мене цей рік був важким, іноді навіть дуже важким, але події цього року навчили мене бути сильною. Навчили стояти, не зважаючи ні на що.


Яка на вашу думку, найвизначніша подія року, що минає, для Тернополя, України в цілому?

Я люблю Тернопіль, люблю його людей. Кожна маленька радість чи втрата тернополянина – це його велика радість і його велике горе. Тому все було важливим.

Те саме можу сказати і про Україну. Я її часточка. Мені болять її труднощі і невдачі. На фізичному рівні. Без перебільшень. Може, це якесь відхилення, але хіба можна залишитися байдужим до цього всього? А найважливіша подія? Наша дівчинка – на Євробаченні, наш Пінзель – у Парижі… Але тільки не Євро-2012! Тішить також заборона куріння у громадських місцях.


Для ваших особистих оцінок – хто з творчих особистостей, політиків, спортсменів міг би претендувати на звання Людина року 2012?

Людина року… Їх так багато. Оксана Забужко, Іллєнко, який зняв «Той, що пройшов крізь вогонь», і, знаючи, що зараз відзняв Санін, як він пропрацював цей рік, – безперечно, Санін. Хоча фільм вийде на екрани в 2013 і, думаю, стане гігантською подією наступного року, але ж працювала людина у 2012-му, тому дозвольте мені і його залучити до цього переліку. А ще, невеликий секрет: у фільмі був задіяний Сергій Якутович, тож і перед ним схиляюсь. Бачила робочі фото. Це ЩОСЬ…


Яка подія, зустріч, книга тощо стали для вас відкриттям року?

Моїм особистим відкриттям року став «Стоглав» Івана Грозного, вдалося порівняти звичаєве право із Магдебурзьким і ще більше полюбити наш народ за його мудрість, доброту, кмітливість і розум. Якщо все буде добре і все-таки вийде у світ «нова партія» книг, ви зрозумієте, про що я (рівність чоловіка і жінки, певна демократія, простота у вирішенні конфліктів тощо, тоді як Магдебурзьке право цим похвалитися не може і швидше нагадує збірник законів Хамураппі).


Як традиційно відзначаєте новорічно-різдвяні свята, чи маєте особливі власні сімейні традиції? Ви даруєте близьким подарунки в ці дні?

Новорічні свята відзначаємо щороку по-різному. Єдине, що залишається незмінним – ми завжди разом із дочкою та чоловіком.

Подарунок даруємо лише дочці, але до свят наша квартира перетворюється на будиночок новорічних ельфів: гірлянди, кульки, шишки, свічки. Ялинку прибираємо в годині 10 вечора 31 грудня. Яке правило, роблять це чоловік із дочкою, а кішка тут же знімає кульки і катає по підлозі. Це теж важлива часточка нашого свята.


На що сподіваєтесь від 2013 року? Вас не страшить в нумерації року число 13?

На що сподіваюсь? Сподіваюсь дописати книгу, у січні запланована перша експедиція у році, на літо – зйомки третьої частини нашого фільму, які плануємо провести на території Німеччини. І ще дуже хочу спокійно працювати. І знайти роботу, аби мати можливість спокійно писати і їздити. Поки що це болюче питання. А дата із числом 13 не лякає. Що буде людям, те й мені. Так кажуть наші тернополяни. І, жартома: коли усім навколо погано, соромно, коли мені буде добре.




...

1
  2  3  4  Наступна >>