Пошук






Преса про нас
Преса про книжки
БРАТИ КАПРАНОВИ: НАШІ ОБЛИЧЧЯ ПОКАЗУЮТЬ, А ЦЕ ВЖЕ ЩОСЬ
Автор: Діана Куришко
Джерело: Обозреватель
Дата: 17-09-2012
Письменники, а тепер і кандидати в депутати брати Капранови більш ніж півроку тому вступили до націоналістичної організації Тризуб, проте до Ради йдуть від іншої партії.

Про зміну своїх поглядів, про нецензурну лайку в політиці, а також про те, чому кепкують з зірок у передвиборних списках брати Капранови розповіли в інтерв’ю Обозревателю.


В січні цього року ви вступили до організації "Тризуб" аби підтримати її у скрутну хвилину. Проте на вибори йдете від "Собору". Чому так сталося? Ваша діяльність в "Тризубі" продовжується?

Вступ до "Тризубу" був швидше символічним актом – щоб підтримати людей, який утискає влада, щоб привернути увагу і в такий спосіб допомогти відновити справедливість, бо на очах людей важче робити відверте паскудство. Власне оцим символічним актом наша співпраця й обмежилася. Коли хлопців випустили з в’язниці, кількість членів "Тризубу" відновилася. Тепер ми можемо вважати свій акт підтримки завершеним. Точно так 2004-го, коли влада взялася за "Пору", ми з покійним вже Юрком Покальчуком вступили до лав організації, щоб підтримати її.

Відносно Української Платформи "Собор" – справа інша. Партія вирішила, що на вибори повинні іти принципово нові люди – не політики, не бізнесмени, а громадські авторитети, люди, які заробили свою репутацію професійною діяльністю, а не бігбордами, телевізором чи голосуванням у Раді. Подивіться: слово "політик" сьогодні є лайкою. Слово "депутат" – нецензурною лайкою. Хіба це нормально? І хіба не треба поміняти людей, що спаскудили репутацію всієї української держави?

В Україні іде війна. Поки що інформаційна. І чи годиться письменникам ховатися за творчістю від бойових дій? Не скажемо за інші країни, але наші митці завжди мали активну громадянську позицію: Шевченко був членом таємного товариства і двічі сидів, Франко тричі балотувався у парламент, не кажучи вже про Сергія Єфремова, Володимира Винниченка, Гната Хоткевича... Саме українські митці зламали Емський указ і відновили друк українських книжок та преси. Навіть композитора Миколи Лисенка арештовували за політику.

Отже ми не вважали для себе можливим відмовитися від призову. Як каже наш соратник Василь Шкляр: "Не питайте у мене, чому я пішов у політику, спитайте краще у тих, що не пішли".


Ви вірите у те, що потрапите в Раду? А от якби таки потрапили, щоб змінили там, яким би був перший законопроект від братів Капранових?

Якби ми не вірили, що потрапимо, ми би не бралися до справи. А першою нашою дією в парламенті буде унеможливлення голосування чужими картками. Два десятки рішучих людей можуть змінити порочну практику фальшування чужих голосів – через блокування трибуни, через вплив на окремих депутатів, що сунуть чужі картки у пульт... Словом, способи знайдуться.

Чому саме це питання? А тому, що у теперішній системі, коли в парламенті замість 450 кнопок є дві – і ті на Банковій – немає жодного сенсу подавати якісь законопроекти. Все одно їх ніхто не прийме, якщо не буде команди "диригента". А 450 живих людей у залі піддаються переконанню – на відміну від 70 мавп, які спритно голосують і не хочуть нічого чути. Саме тому у нас приймаються такі погані закони. Погані не тому, що нам не подобаються, а тому, що їх одразу починають поправляти.

Податковий кодекс не встигли підписати, а вже поміняли, і тепер щотримісяці новації. Так навіщо було з таким тиском і помпою приймати цю маячню? Те саме з законом про мови – всі, навіть автори, згодні, що він поганий. То навіщо було порушувати всі закони та регламенти? Пенсійна реформа – прийняли бозна-що, а тепер голови чухають. Абсолютно впевнені – якби в залі реально сиділи навіть теперішні депутати, більшість цих законів не пройшла би. Не всі в Раді дурні – але більшість з них віддала дурням свої картки.


Включення діячів культури у передвиборчі списки викликало шквал критики. Партіям дорікають в бажанні пропіаритись на відомих обличчях, а "зіркам"в намірі збагатитися, чи прорватися до влади. З деяких таких новоспечених політиків-зірок відверто сміються. Чому так сталося? Українці не вірять у щирість намірів співаків, письменників, спортсменів і акторів змінити країну?

Звісно, коли в Раду іде Таїсія Повалій, всі одразу згадують прецеденти – Ян Табачник, Руслана, Оксана Білозір. Тому й сміються. І з футболістів сміються, бо ті не можуть два слова зв’язати. Тут головне – приклади.

Візьмемо, наприклад, Вацлава Гавела. Хто з нього кепкуватиме? Отож. До речі, згадайте, що перші скликання Верховної Ради, в які пішли люди з вулиці, тобто громадські авторитети, були зовсім не погані. І Конституцію прийняли, і гривню ввели. А потім, коли на виборах головним стали гроші, більшість з них відійшла, залишивши в політиці тільки тих, хто свої переконання поміняв на бабло. На жаль, серед них були і письменники, але по-перше не всі письменники залишилися і продалися, а по-друге, щоб отримати одного Гавела, варто пробувати і далі.


Ірену Карпу спочатку записали у партію "Собор", а пізніше вона заявила, що свою згоду не давала. Як таке могло статися?

Ірену Карпу ніхто в партію не записував. Вона погодилася підписати передвиборчий "Маніфест". А після того, як журналісти підняли хай щодо того, що вона "іде в парламент", Ірена публічно відмовилася. Її навіть до списків включити не встигли. Особисто ми з Карпою на цю тему не спілкувалися, не запрошували її і не віднаджували. Нам клопоту і без того вистачає.


Ви часто влаштовуєте акції-перфоманси під Радою. То посилаєте політиків у вирій з кондомами, то катуєте опудала депутатів. Вам за такі дії ніколи не погрожували? Як ви вважаєте за допомогою таких перфомансів зможете достукатися до людей, завоювати їх симпатії?

А чому, власне, нам мають погрожувати? Не бачимо причин. Якби ми у своїх акціях брехали, зводили наклеп – інша справа. Але всі люди знають, що депутати у нас брешуть, крадуть, займаються рейдерством – та й самі депутати це знають. Отже ми констатуємо факт у художній формі. Бо за складом розуму є творчими людьми. Образ краще доходить до людей, чим агітація.

Крім того з початком виборчої компанії ми раптово опинилися у інформаційній блокаді – ЗМІ, з якими ми вчора співпрацювали, раптом оголосили нам бойкот на підставі того, що ми кандидати. Азарова, Яценюка та інших цей бойкот не стосується. А ми – табу.

Причому якби це зробили провладні ресурси, це було би зрозумілим. А коли це робить "Українська Правда", "День", "Дзеркало Тижня", ТВі, виникає запитання – невже вони не розуміють, що таким чином ведуть до влади тих, хто завтра відріже їм голови? Буквально і фігурально. Невже у людей немає елементарного почуття самобезпеки?

Отже яскраві мистецькі акції дають нам можливість пробити інформаційну блокаду. Хай нас навіть не називають по партії, по імені, а пишуть просто "митці" – все одно морди показують, а це вже щось.


Дмитро Корчинський свого часу їздив на дільницю на броньовичку. А ви поїдете на вибори на своєму зеленому "Запорожці"?Які ще акції до виборів у вас ще заплановані?

На Форумі видавців ми, безперечно, на своєму "Жужику". Це традиція, неофіційна візитівка ярмарку, якщо хочете. Що ж до решти поїздок, то поважний вік нашого зеленого друга не дозволяє використовувати його у дальніх перегонах.

Тому ми зробили з причепа сцену зі звуком і використовуємо її там, де нам не дають виступити у приміщеннях – як, наприклад у Баранівці Житомирської області, де з Будинку культури винесли усі стільці, щоб не допустити нас. А плани прості – поїздки регіонами, інтернет-активність, флеш-моби. Творимо на ходу, тому не виключено, що здивуємо чимось зовсім новим.


На форумі видавців у Львові когось з політиків ви бачили, книжки вони купували?

До нас підходила Ольга Герасим’юк, кажуть, Кличко був, але з такою кількістю охорони, що за ними не видно самого кандидата. Якийсь дядько на "Мерседесі" з почтом був – мабуть, політик, тому що понтів не міряно. Але, на жаль, не знаємо, хто це. А взагалі минулого року політиків було більше. Мабуть, усі на округах, а тут тільки місцеві, ті, хто йде по Львову.


Щодо книжок і політиків. З якими відомими літературними героями могли б порівняти, наприклад – Литвина, Тимошенко, Азарова? Які з ним у вас виникають літературні асоціації і чому?

Найпростіше з Азаровим – це типовий Чахлик невмирущий, або ж Гобсек, Скупий лицар тощо. Персонаж відомий і "популярний". Будь-яка казка подарує вам такий образ. Про Тимошенко не будемо, бо людина не на курорті відпочиває, а в камері. А Литвин – це фарбований лис.


Як у Львові пройшло ваше частування "Приворотним Зіллям"? Як пройшла презентація вашої книги?

Субота підвела погодою – був дощ, а ми з зеленим "Запорожцем" працюємо на вулиці. Але четвер-п'ятниця пройшли цілком гідно. За два дні підписали півтисячі книжок, потисли кілька тисяч рук. Особливо приємно було спілкуватися з людьми, які казали: "О! А я вже маю "Приворотне Зілля"? А де новий роман?" Ми у відповідь казали, що Донцова вміє писати по чотири книжки на рік, а нам для того, щоб визрів задум, треба щонайменше два роки. Класно мати читачів, які читали всі твої книжки і хочуть нових. Ну і, звісно, тішать супер-позитивні відгуки на "Щоденник моєї секретарки". Нам навіть довелося викласти його на капот поруч із "Проворотним зіллям". Бо люди просто на ходу радять знайомим і навіть випадковим перехожим купити.


Ваша книжка "Щоденник моєї секретарки" була дещо політично-бандитською. Бізнесмен, який по блату пропихався у Раду тощо – скажіть ви з якихось реальних персонажів її писали, чи "всі герої вигадані і співпадіння з реальними людьми випадкові"?

Вигаданих подій у "Щоденнику" нема. Усе описане відбувалося на наших очах або за участі близьких знайомих. Звичайно, звели події у єдину композицію роману ми вже за допомогою літературних інструментів – об’єднали у одному часі, зростили сюжетом, підкріпили наскрізними героями. Працюючи над романом, ми виписали у великий список усі подібні епізоди, які згадали зі своєї біографії.

Потім ретельно викреслювали ті, які використали у тексті роману. По завершенню невикористаними лишилися дев’яносто відсотків – не хотілося, щоб роман перетворився на збірку "мисливських" історій і втратив довіру читача. Але сподіваємося, що робота не пропаде – маємо багато творчих планів, у реалізації яких життєвий досвід – наш головний козир, адже пишемо сюжетно, з живими героями, а така література потребує багато "м’яса" - характерів, подій, міркувань, пережитих особисто, а не взятих з телевізора.





...

Брати Капранови у Львові пригощатимуть “Приворотним Зіллям”
Автор: 
Джерело: ІнфоЛьвів
Дата: 01-09-2012
До Львова, на Форум видавців, традиційно, на зеленому “Запорожці”, приїдуть письменники та видавці Брати Капранови. “Запорожець”-кабріолет або Жужик (як його лагідно називають у видавництві “Зелений Пес”), який вже встиг стати візитівкою та де-факто неофіційним символом Форуму, пройшов ретельний техогляд і готовий вирушати до міста Лева.


Цього року автори привезуть книжку, яка вийшла до їхнього 90-річчя — “Приворотне Зілля”.


Саме таким чарівним трунком під назвою “Приворотне Зілля” Брати частуватимуть відвідувачів Форуму.


Ця книга особлива, адже вона, по-перше, про українську жінку, яка, як стверджують письменники “сама себе не знає”. А, по-друге, “…Зілля” це саме та книга, рукопис якої Капранови спалили під Кабміном 2004-го, коли було введено ПДВ на українську книжку – зараз історія повторюється, влада знову веде розмову про введення ПДВ.


Автори пригощатимуть “Приворотним Зіллям” нон-стоп всі чотири Форумні дні (13-16 вересня).


Поспілкуватись з Братами та з’ясувати у них, чому вони вирішили взятися за політику, очоливши список Української платформи „Собор” можна буде біля незмінного місця розташування “Запорожця” – одразу біля входу до Палацу мистецтв.



...

Брати Капранови до Форуму видавців готові – озброїлися «Приворотним зіллям»
Автор: 
Джерело: ЗІК
Дата: 31-08-2012
До Львова на Форум видавців (традиційно – на зеленому «Запорожці») приїдуть письменники та видавці Брати Капранови. Цього року автори привезуть книжку, яка вийшла до їхнього спільного 90-річчя – «Приворотне Зілля».


Про це IA ZIK повідомили у видавництві Капранових «Зелений Пес»


В анонсі до видання читаємо: «Ця книга особлива, адже вона, по-перше, про українську жінку, яка, як стверджують письменники «сама себе не знає». А, по-друге, «...Зілля» – це саме та книга, рукопис якої Капранови спалили під Кабміном 2004-го, коли було введено ПДВ на українську книжку – зараз історія повторюється, влада знову веде розмову про введення ПДВ».


Автори пригощатимуть «Приворотним Зіллям» нон-стоп всі чотири Форумні дні (13-16 вересня).



...

Брати Капранови відзначили 45-річчя і перевидали роман
Автор: 
Джерело: Кореспондент
Дата: 25-07-2012
Вчора, 24 липня, відомі українські письменники Віталій і Дмитро Капранови відзначили своє 45-річчя. З цієї нагоди автори вирішили зробити собі і читачам подарунок - перевидати свій роман Приворотне зілля.


"До 90-річчя Братів Капранових виходить друге видання їх приворотного зілля", - жартівливо сказано в анонсі події.


Саме рукопис цього роману Брати Капранови спалили під стінами Кабміну в 2004-му, коли було введено ПДВ на українську книгу. Після відновлення пільг Приворотне зілля повстало з попелу, немов Фенікс, зазначає Gazeta.ua.


Приворотне зілля продовжує традиції Кобзаря 2000. Це книга про українську містику, українську жінку, яка, як стверджують письменники "сама себе не знає". І цим інтригує і заманює ще більше.


"Це - подарунок письменникам до ювілею. Це подарунок читачам, які ще не встигли прочитати цю книгу, або віддали друзям почитати і там, як це часто трапляється, їй "жаба цицьки дала". Для чоловіків книга стане практичним порадником з розуміння жінок. Для жінок - ще однією стежкою до самих себе", - говорять автори.


При цьому вони спонукають до роздумів: "Чому українки не ображаються на слово "відьма", а лише скромно опускають очі? Правда, що всі жінки - відьми? Робіть висновки самі".


Нагадаємо, що в жовтні 2011 року Брати Капранови представили в Києві свій новий роман Щоденник моєї секретарки.



...

До 90-річчя Братів Капранових виходить їхнє “Приворотне Зілля”
Автор: Зелений пес
Джерело: greenpes.com
Дата: 24-07-2012
Найкращий подарунок для письменника — це вихід книжки.


А тим більше, коли це її друге народження — перевидання.


До 90-річчя Братів Капранових, яке письменники святкують сьогодні, виходить друге видання їхнього “Приворотного Зілля”.


Саме рукопис цього роману Брати спалили під стінами Кабміну у 2004-му, коли було введено ПДВ на українську книжку. Тоді, після відновлення пільг “Приворотне Зілля” повстало із попелу, неначе Фенікс.


Пізніше, щоб довести, у книзі все правда — ритуали, замовляння, рецепти — та головне, що — всі українські жінки відьми, автори влаштували експеримент з потопленням відьом. Не всі лишилися задоволені результатами цього експерименту, але спростувати їх досі не зміг ніхто.


“Приворотне Зілля” продовжує традиції “Кобзаря 2000”. Це книга про українську містику, українську жінку, яка, як стверджують письменники “сама себе не знає”. І цим інтригує та заманює ще більше.


Це – подарунок письменникам до ювілею.


Це подарунок читачам, які ще не встигли прочитати цієї книжки, або віддали друзям почитати і там, як це часто трапляється, їй „жаба цицьки дала.”


Для чоловіків книжка стане практичним порадником із розуміння жінок. Для жінок — іще однією стежкою до самих себе.


Чому українки не ображаються на слово „відьма”, а лише скромно опускають очі?


Чи правда, що всі жінки – відьми? Робіть висновки самі.

...