Пошук






Преса про нас
Преса про наших авторів
Відгуки на книгу В. Кампо
Автор: 
Джерело: 
Дата: 22-11-2019
Адамович Сергій Васильович, професор кафедри теорії та історії держави і права, доктор історичних наук навчально-наукового юридичного інституту ДВНЗ «Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника».

Книга українського правознавця, кандидата юридичних наук, доцента, заслуженого юриста України, судді Конституційного Суду України у відставці Володимира Кампа: «Конституція і становлення конституційної демократії в Україні (2014 – 2018 роки)» є унікальним друкованим виданням як за сутністю, так і за змістом. Це реальний прагматизм вченого, який враховує наслідки та перспективи конституційної демократії.

Безсмертна Ірина, викладачка французької мови, волонтерка, громадська активістка

«Книга, про яку ми зараз говоримо, яку я отримала у подарунок від автора, є серйозним помічником тим людям, фахівцям, яким потрібно поглиблювати свої знання, а також усім пересічним громадянам, які бажають самонавчатися й саморозвиватися.

Особисто для мене питання тривалого саморозвитку є, мабуть, найголовнішим у житті, оскільки я вчитель.

Саме ця книга дає можливість осмислити й переосмислити процеси, що відбуваються у нашому суспільстві. У цій книзі ми можемо знайти глибинні пояснення певних процесів. Для мене особисто новим був термін автора «тіньова конституція», але саме він нагадав про роки навчання у радянській школі і щорічну мантру «Конституція – це основний закон нашої держави». Все! І ні слова більше! І ніякої деталізації! І жодного прикладу! Скільки років ця фраза повторювалася, скільки людей виросло з цією порожньою фразою-оболонкою, за якою не стояло нічого, тому що у дорослому житті більшість питань вирішувалася шляхом «ти мені – я тобі», через домовленості, хабарі тощо - і такими були правила життя багатьох пересічних громадян.

Ця книга також наводить приклади спроб переписання Конституції, а також, що є набагато більш важливим, спроб переосмислення способів виконання Конституції. Потрібно вчити Конституцію, мислити і діяти за Конституцією – так поступово вона стане частиною нашого життя (звісно, це станеться не завтра, але історичні процеси завжди тривалі). Так, через знання і виконання Конституції і буде побудоване громадянське демократичне суспільство, в якому люди будуть упевнені, що їх захищає Основний Закон.

На мою думку, цю книгу потрібно мати на столі і звертатися до неї, як до енциклопедії (принаймні, я саме так і роблю. Не будучи юристом, мені було важко читати першу частину, я читала й перечитувала, розуміла, що бракує фахових знань, а потім перегорнула сторінки на другу частину – і все склалося, і перша частина потім читалася легше), тому що вона дає відповіді – часом прямі, часом непрямі – на питання становлення конституційної демократії в нашій країні».

Добровольський Руслан, лікар, волонтер, громадський діяч, учасник Євромайдану.

«Чергова чудова книга юриста-конституціоналіста, судді Конституційного Суду України у відставці В.М.Кампо «Конституція і становлення конституційної демократії в Україні (2014-2018 роки)» з серії книг про право - цікаво оповідає про прикладне значення Конституції у розвитку української державності. Властивість автора книги пояснювати складні юридичні речі простими словами - робить її доступною для розуміння навіть малопідготовленому читачу. Дана книга відкриває маловідомі, малодосліджені аспекти становлення конституційної демократії в Україні в "післямайданівські" часи.

Червоною ниткою в книзі позначається думка про необхідність усвідомлення та орієнтування на використання Конституції та конституційних норм у повсякденні. Впевнений, що книга буде не тільки цікавою, а й вельми корисною кожному, хто хоче стати Свідомим Громадянином України».

Книш Віталій Васильович, доктор юридичних наук, професор кафедри конституційного, міжнародного та адміністративного права навчально-наукового юридичного інституту ДВНЗ «Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника».

Книга Володимира Кампа: «Конституція і становлення конституційної демократії в Україні (2014 – 2018 роки)» є надзвичайно цікавою та корисною, адже вона розширює наше розуміння процесу становлення конституційної демократії в Україні, дозволяє по-новому глянути на це суспільно-правове явище та його значення для сучасного державотворення. Особливо важлива роль тут відводиться Конституційному Суду України як провідній інстанції у сфері забезпечення верховенства права.

Мельничук Світлана Миколаївна, професор кафедри адміністративних та цивільно-правових дисциплін прикарпатського факультету Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук.

«Конституція і становлення конституційної демократії в Україні (2014-2018 роки)» – це книга, у якій висвітлені питання, що мають високий ступінь актуальності з точки зору науки та практики. Тому подальші дослідження у цьому напрямі слід всіляко вітати та заохочувати.

Співак Василь Іванович, доктор філософії права, Заслужений юрист України, суддя Вищого адміністративного суду України у відставці.

Книга «Коституція і становлення конституційної демократії в Україні

(2014 – 2018 роки)» за авторства Кампо В.М., яка вийшла друком в

кінці 2019 року, є помітною подією для наукової, громадської думки,

справляє приємне враження. Автор знаний фахівець в різних галузях

права і для його попередніх здобутків характерний особливий підхід до

проблем з питань муніципального права, діяльності органів державної

влади та її інститутів, місця і впливу Конституційного Суду України

на управління державою, конституалізації місцевого самоврядування.

Актуальність цієї роботи характерна для нашого часу, коли в державі

проходить децентралізація влади, більшість конституційних гарантій

покладається для їх реалізації на органи місцевого самоврядування.

Держава, на підставі Конституції, розробляє політики щодо суверенитету та

незалежності, демократії, а забезпечення цих політик покладається на

органи влади та місцевого самоврядування.

Сьогодні повага до Конституції є однією із основних вимог до посадовців

публічної влади. Низький рівень конституційної свідомості державних

діячів впливає на практику функціонування конституційних інститутів

демократичної, соцальної, правової держави. Конституційна грамотність

стає основним чинником конституційної демократії в Україні, а

конституційна просвіта необхідна для реформування конституційного

правопорядку в державі.

Такі висновки, що випливають з цієї праці, є незаперечними та головними.

Автор неординарно підійшов до структури змісту книги. Кожний розділ,

підрозділ є самостійною і змістовною частиною ціє праці. Кожний розділ

має субєктивний висновок або заключне положення з якими можна

погоджуватися або не погоджуватися. Про становлення конституційної

демократії та її розвиток в повному обсязі, сьогодні зарано говорити, як

про доконаний акт. На ці процеси автор відводить 10-12 років з яким можна

погодитися, враховуючи стан правової культури в державі. Історичні події

Майдану, трагедія в Одесі, утворення так званих «днр, лнр» потребуть

політичної оцінки та, осбливо, юридичної. Подіям 2014-2018 років тільки

час надасть оцінку. Висновки та уроки цих подій необхідно враховувати

при створенні відповідного законодавства, внесення змиін до Коституції.

Відсутність законодавства про опозицію, відсторонення опозиції від

керівних посад в комітетах Верховної Ради України є свідченням про

відсутність демократій в законодавчому органі, який може змінювати,

доповнювати Конституцію України. Саме ці положення повинні бути

закріплені в Конституції України і про це мав говорити Конституційний Суд

України у своїх рішеннях.

Особливо, необхідно звернути увагу на новели запропоновані автором щодо

конституціоналізації та деконституціоналізації як поступ до

конституційної демократії побудованій на європейських демократичних

цінностях – гідності та правах людини, верховенстві права.

Цілком вірно автором акцентується увага на судовій владі, судовому

конституційному контролі як первинному механізму забезпечення становлення

конституційної демократії, реалізації верховенства права.

Книга Водимира Кампо «Коституція і становлення конституційної демократії в

Україні (2014 – 2018 роки)» це – перший науково-популярний конституційно –

просвітницький трактат для українських політичних, громадських діячів,

науковців, студентів, школярів. Тільки всеохоплююча конституційна просвіта

може забезпечити прискорений розвиток їхньої свідомості в становленні

конституційної демократії.

Сворак Степан Дмитрович професор, доктор юридичних наук, голова Тисменицької міської ради Івано-Франківської області.

Книга Володимира Кампа: «Конституція і становлення конституційної демократії в Україні (2014 – 2018 роки)» є надзвичайно цікавою та корисною, адже вона розширює наше розуміння процесу становлення конституційної демократії в Україні, дозволяє по-новому глянути на це суспільно-правове явище та його значення для сучасного державотворення.

...

Брати Капранови створили безкоштовну книжку "Конституція України в коміксах"
Автор: 
Джерело: Друг читача
Дата: 22-10-2019
Брати Капранови, художник Олександр Костенко за підтримки Українського Культурного Фонду реалізували проект "Конституція України в коміксах". Просто і доступно, у коміксах та діалогах книжка розповідає про Конституцію України, основні права та обов’язки, систему влади, вибори та інші важливі речі. Найкраще – для школярів. Книжку можна скачати безкоштовно на сайті видання "Друг читача"....
Брати Капранови заспівають жінкам Волині
Автор: Зелений Пес
Джерело: greenpes.com
Дата: 19-02-2015
Відомі письменники Брати Капранови на початку березня приїдуть на Волинь з музичною програмою “Любіть українок”, присвяченою українським жінкам.


“Наша музика не голосна і не нав’язлива, але лірична і ніжна, – говорять письменники. – Бо саме такою є жіноча душа.”


Волиняни вже мали можливість почути музику Братів Капранових позаторік, перед самою революцією, і оцінили її належно.


“У програмі будуть різні стилі – трохи боса-нови, трохи джазу, трохи року і навіть реґґі. Але усіх їх об’єднує єдина лірична тональність та чуттєвість. Адже вони – про кохання, а саме з кохання створено українську жінку, – пояснюють Капранови. – Зараз жінкам нелегко – може, навіть важче, ніж чоловікам. Бо на їхні плечі, окрім звичайних турбот, впала велетенська робота з допомоги українському війську, а крім того найскладніше – чекати та молитися за своїх бійців. Але кожна жінка все одно прагне душевного тепла та ніжності. І сподіваємося, отримає дещицю цього відчуття на нашому концерті”.


У Рівному концерт відбудеться 3 березня о 19:00 в Облмуздрамтеатрі (Театральна площа, 1). Квитки у касі театру та за тел.: (0362) 63-34-47, (0362) 22-21-06.


У Луцьку концерт відбудеться 4 березня о 19:00 у Палаці культури (Богдана Хмельницького, 1). Квитки у касі філармонії та в “Книгарні на Волі” (просп. Волі, 2). Телефони для довідок: (098)712 33 73, (050) 339 73 66....

Поетично-хореографічна вистава «Сни метелика - Дорога в тобі» (презентація книги Ярини Мавки)
Автор: Зелений Пес
Джерело: greenpes.com
Дата: 21-05-2014
Що буде? Поетично-хореографічна вистава за участю акторів та танцівників за мотивами книги.


Коли? 1 червня 2014 року о 18:00.


Де? Дім освіти та Культури «Майстер-клас», м. Київ, вул. Лаврська, 16А, метро Арсенальна.


Що за книга? «Сни метелика - Дорога в тобі» – незвичайна двостороння книга. Сни метелика - це філософська казка, медитативна поезія в прозі, внутрішні діалоги між Янголом – божественним, Метеликом – душею, та Нею – земною жінкою. Дорога в тобі розповідає як мандрівки світом та життям приводять до самопізнання та саморозкриття самого Себе. Тексти можна використовувати для увімкнення «ліхтарика всередині» та гармонізації внутрішнього душевного простору


Рецензія на книгу http://ukrainka.org.ua/node/2361


Подія у Facebook https://www.facebook.com/events/842220755807218/854659957896631/?notif_t=plan_mall_activity...

«Моря синій шов…»
Автор: Анна Багряна
Джерело: Укр.Літ
Дата: 18-11-2013
Гук, В’ячеслав. Кримські Елегії: Поезія – К.: Гамазин, 2013. – 312 с.


Пам’ятаю, щойно я прийшла працювати до Спілки письменників, як мені передали одного листа. Адреса відправника: м.Саки, АР Крим. У конверті було кілька поетичних збірок молодого кримського поета В’ячеслава Гука. Власне, саме тоді я відкрила для себе це ім’я. І була приємно вражена. По-перше, надзвичайно багатою, колоритною українською мовою автора, народженого в зросійщеному, просякнутому шовіністичними настроями Криму. По-друге, стилем його письма. Ця поезія помітно вирізнялася з-поміж усього, що мені доводилося читати в українських літературних часописах і чути в середовищі своїх колег по перу. Я одразу ж відписала В’ячеславу й запропонувала провести йому творчий вечір у стінах київського Будинку письменників.


Відтоді минуло шість років. За цей час В.Гук встиг зарекомендувати себе і як цікавий прозаїк із власним стилем письма, автор шести романів: «Синдром дитячих спогадів» (2008), «Сад Галатеї» (2008), «Мюрдал-fisk, або Філософія північної самоти» (2009), «Сімферополь – Вірджинії» (2009), «Ніжна шкура, або Вероніка & Моніка» (2010), «Цидули Фассбіндера» (2011). За свій найперший прозовий твір – роман «Синдром дитячих спогадів» – отримав грант Президента України. Також 2012 року В.Гук став лауреатом престижної Міжнародної літературної премії – ім. Івана Кошелівця. Його твори було перекладено англійською, французькою, німецькою, шведською, болгарською та вірменською мовами.


А нещодавно в київському видавництві «Гамазин» вийшла книга вибраних поезій В’ячеслава Гука «Кримські елегії». Передмову до цього ошатного видання написали письменники й перекладачі з Великобританії – Сьюзі Спейт та Стівен Комарницький.


Назва книги, як на мене, дуже вдала. Адже певною мірою ламає так звані «південні» стереотипи, усталені в центрі й на заході України. Без перебільшення, В. Гук своєю творчістю відкриває нам інший Крим. Не той, де категорично не сприймається все українське і де так заповзято нав’язують чужу мову й чужу ідеологію. Не той, якого ми боїмося. І не той, який боїмося втратити. Зовсім ні. Це радше Крим кінця ХІХ – початку ХХ століття, в якому відпочивали й працювали такі видатні діячі української культури, як Леся Українка, Амвросій Метлинський, Степан Руданський, Христя Алчевська, Чайка Дніпрова, Микола Чернявський, Михайло Коцюбинський, Агатангел Кримський, Олександр Олесь, Іван Карпенко-Карий. Це той Крим, в якому з 1905 до 1918 року процвітав український театр і виходили українською мовою книжки… Романтичний, культурний Крим. Український – за духом. Європейський – за світоглядними орієнтирами. Власне, своїми «Елегіями» В’ячеслав повертає нам отой – колишній і водночас омріяний – наш Крим.


Зрештою, переважна більшість поезій збірки написана саме там, на батьківщині автора. На березі Чорного моря. Хвилі якого заколисують і кличуть у якісь далекі напівпримарні спогади, виносять на берег незліченні уламки людських доль, уривки любовних листів і щоденників, шматки старих вицвілих фотокарток…


Взагалі образи, пов’язані з водою і водними просторами, у поетичній творчості В’ячеслава якщо не домінують, то, принаймні, зустрічаються досить часто. Море, ріка – як символи швидкоплинності часу, перетворення, забуття. Та водночас – і статики, фіксації митей і потаємних відчуттів:


Барабанять по підвіконню пальці, і дощ гуде


десь у надвечір’ї, стікає, – роблячи сірим тло,


ти не знаєш, куди поткнутись – і ляжеш де:


земля однаково старша за тебе й за будь-кого.


І можливо, уже не варто вигадувати причин,


за якими все змінюється раптово, збавляє гру,


де вода назавше втрачає свій берег, плин –


і дерева, як плавці, ледь тримаються на плаву.


(«Запах жованого тютюну»):

Море у В’ячеслава – завжди живе. Воно пульсує, дихає. Воно має свої вразливі місця. Проте настрій моря неодмінно залежить від настрою того, хто його споглядає:


…Згодом – ти їхав далі та був усією душею за те,


щоб розсмоктався моря синій болючий шов,


рукавом піджака ти чорну кров на руці – затер,


але вона перегодом проступала на шкірі знов.


Ти вірив у тендітність хвиль і жіночих рук,


вздовж берега автомобіль твій так плавно біг,


шум моря глушив мотора незграбний звук,


і надто білий пісок – нагадував перший сніг…


«ARNOLD SCHONBERG»)


Порожній, посиротілий після завершення курортного сезону пляж, немилосердно колючий вітер, від якого крижаніє подих, стара німецька машина, що їде вздовж берега, за кермом – вічний блукалець, чоловік середнього віку із цигаркою в зубах, розхристаний, простоволосий, на його сорочці – кров: чи то від квапливого ранкового гоління, чи то від скоєного (пережитого) вбивства. Убито те, що досі було для нього чимось дуже важливим, а, отже, частиною його самого… Спогади – дуже фрагментарні. Час відсутній. Немає ні минулого, ні теперішнього, ні майбутнього. Годинник на його руці зупинився. Руки тремтять. І сам він увесь тремтить – від хвилювання чи холоду. Всю дорогу його супроводжує тужне, пронизливе квиління чайки – крик самотньої, неприкаянної душі… Приблизно такі кадри мимохіть спливають у свідомості, коли читаєш цю книгу.


Поетичним творам В’ячеслава, з одного боку, притаманна надмірна деталізація, що робить їх ближчими до прози, але, з іншого – строга ритмічність і складна, глибока метафорика, яку критики вже неодноразово порівнювали з фільмами Бергмана.


У своєму відгуку на «Кримські елегії» поет Юрій Лазірко написав: «Поезія справжня і деталізована до наймешого поруху, відверта до глибини моменту, менше всього – прихована у бажаннях передати почуття». А ось що пишуть автори передмови: «Ця «схоплена по-берґманівськи мить», цей шалений порух душі, від якого повзуть тілом мурахи, здається, стає основою всієї творчості В’ячеслава Гука і вирізняє його серед інших поетів».


Сам же В’ячеслав свого часу заявив про створення нового літературного напряму – сенсо-фізіологізму, який, за його словами, «став реакцією на кризу літератури українського постсоціалізму. У його основі лежить фізичне чуття людини, яке виникає після прочитання певного літературного твору в певний час, за певних обставин, у певному середовищі. Це може бути захоплення, біль, смуток, ненависть тощо. Вони подеколи поєднуються. Слово стає при цьому певним «кодом» і «ланцюгом» між людиною та її чуттями. Людський організм – як провідник і накопичувач певних життєвих вражень, досвідів, який реагує пришвидшеним, уповільненим або нормальним серцебиттям на певні образи, утворені почутими словами».


Тож недаремно в книзі В.Гука чимало образів, які буквально врізаються у свідомість і залишаються там на довгий час. Наприклад, у вірші «Лоліта Генріха Фон Ліхберга» читаємо:


…капелюх мій вже вигорів на сонці з одного боку,


я поцупив життя – як Лоліту колись Набоков,


ось ледь не забув – і в склянці вино сколошкав,


сірий дощ без угаву стукав по мокрих дошках…


І знову процитую авторів передмови: «В’ячеслав Гук свідомо імпортує, не боїмося вжити саме цей економічний термін, чужі традиції до української поезії, експортуючи скарб української літератури до інших культур і залишаючись глибоко оригінальним сучасним українським поетом».


І хоч «Кримські елегії» – книга вибраного, а, отже, своєрідний підсумок певного творчого етапу автора, все ж таки хочеться йому побажати, аби він не залишав поезію назовсім. Хоча б тому, що такі поети потрібні нашій літературі.








...

1
  2  3  4  5  6  7  ...  74  Наступна >>