Пошук






Преса про нас
Преса про наших авторів
Брати Капранови заспівають жінкам Волині
Автор: Зелений Пес
Джерело: greenpes.com
Дата: 19-02-2015
Відомі письменники Брати Капранови на початку березня приїдуть на Волинь з музичною програмою “Любіть українок”, присвяченою українським жінкам.


“Наша музика не голосна і не нав’язлива, але лірична і ніжна, – говорять письменники. – Бо саме такою є жіноча душа.”


Волиняни вже мали можливість почути музику Братів Капранових позаторік, перед самою революцією, і оцінили її належно.


“У програмі будуть різні стилі – трохи боса-нови, трохи джазу, трохи року і навіть реґґі. Але усіх їх об’єднує єдина лірична тональність та чуттєвість. Адже вони – про кохання, а саме з кохання створено українську жінку, – пояснюють Капранови. – Зараз жінкам нелегко – може, навіть важче, ніж чоловікам. Бо на їхні плечі, окрім звичайних турбот, впала велетенська робота з допомоги українському війську, а крім того найскладніше – чекати та молитися за своїх бійців. Але кожна жінка все одно прагне душевного тепла та ніжності. І сподіваємося, отримає дещицю цього відчуття на нашому концерті”.


У Рівному концерт відбудеться 3 березня о 19:00 в Облмуздрамтеатрі (Театральна площа, 1). Квитки у касі театру та за тел.: (0362) 63-34-47, (0362) 22-21-06.


У Луцьку концерт відбудеться 4 березня о 19:00 у Палаці культури (Богдана Хмельницького, 1). Квитки у касі філармонії та в “Книгарні на Волі” (просп. Волі, 2). Телефони для довідок: (098)712 33 73, (050) 339 73 66....

Настільна книга справжнього українця!
Автор: Ігор Зіньчук
Джерело: Друг Читача
Дата: 15-11-2013
Брати Капранови. Мальована історія Незалежності України. – К.: Зелений Пес, 2013. – 80 с.


Чи можна доступно, легко та неупереджено розповісти про історію України від найдавніших часів до незалежності за 20 хвилин? Здається, впоратися із такою складною та невдячною справою нереально та майже неможливо. Але саме це мали на меті відомі українські письменники та видавці Брати Капранови. І, судячи з усього, блискуче реалізували власний творчий задум, адже найбільш затребуваною новинкою цьогорічного 20-го Форуму видавців у Львові стала книга «Мальована історія незалежності України».


Це яскраве, ілюстроване видання зорієнтоване перш за все на дітей, тому що в книзі, окрім основного тексту – оповіді про певний період становлення української державності – подано малюнки талановитих художників, що доповнюють та підкреслюють сутність викладеного змісту. Основною перевагою книги є те, що письменники історичними фактами підтверджують безперервність та послідовність процесу становлення Української державності в різних формах – війська-держави, як наприклад, Запорізька Січ, УПА чи республіки – УНР та ЗУНР. Ці форми існували і виникали легально або у підпіллі. Крім того, Брати Капранови ілюструють і талановито заповнюють «білі плями» історії походження, бурхливої боротьби за визнання та незалежність кримських татар, караїмів, гагаузів та інших народів, чиє життя та самоідентичність пов’язані з Україною.


На мою думку, змальовуючи «пантеон національних героїв», автори книги є максимально об’єктивними, іноді навіть відстороненими оповідачами – дослідниками історичного процесу. Саме тому читач має можливість самостійно доходити висновків та сприймати суперечливі події української історії такими, якими вони є – без авторської оцінки чи точки зору.


Оповідь складено так, що її дуже легко запам’ятати, а головне – зрозуміти. Перед читачем постає цілісна, монументальна картина історичної дійсності. Цьому сприяє хронологічна схема виникнення української держави від найдавніших племен до незалежності, яку розміщено на перших сторінках. Завдяки цьому книга може бути своєрідним підручником – порадником для студентів при підготовці до іспитів. Також книга містить ілюстративні мапи, які забезпечують краще візуальне доповнення фактичного матеріалу.


«Мальовану історію Незалежності України» написано бездоганною мовою і незначні недоліки, які може знайти в тексті прискіпливий читач, є звичайнісіньким недоглядом коректорів, який ніяк не позначиться на приємному враженні від цієї настільної книги справжнього українця, адже «українець – не лише той, чиї діди і прадіди були українцями, але й той, чиї діти будуть українцями». Саме від кожного з нас залежить виконання покликання кожного українця – обстоювати, берегти та плекати незалежність своєї держави, розвивати її культуру, мову, традиції. А також розповісти своїм нащадкам про багатогранну історію українського державотворення. Що Брати Капранови і зробили.






...

Брати Капранови: 1025 річниця Хрещення русі – це умовне свято
Автор: 
Джерело: УНН
Дата: 25-07-2013
Ніякого Хрещення 1025 років тому не було, воно було раніше або пізніше. Тому прийдешні святкування - це як мінімум не серйозно.


"Враховуючи, що історики твердять, що ніякого Хрещення 1025 років тому не було, а було раніше або пізніше, враховуючи, що в складі Константинопольського патріархату з четвертого по дев'яте століття була Скіфська єпархія, де скіфи жили – ми знаємо, то говорити про Хрещення Русі 1025 років тому – це як мінімум не серйозно з історичної точки зору. Взагалі, ювілеї зазвичай не мають якогось значення історичного, вони мають значення політичне. Тому, ми повинні розуміти, навіщо це потрібно. В нашому дитинстві святкували дуже дивний ювілей – 325 років так званого возєднання України з Росією. За яким літочисленням цей ювілей ми так досі і не знаємо. Але святкування були на широку ногу тому, що тоді почалися націоналістичні заворушення на заході. У Львові якісь прапори піднімали і вирішили, що терміново треба нагадати всім про Переяславську угоду. Аналогічна історія тут – це все, зрозуміло, що Хрещення тут ні до чого абсолютно. Всього-навсього політичні ігри, навколо цих мутних, "тайожних" та інших союзів, в які нас зараз тягнуть", - розказали Капранови.


На питання про те, чи не є дивним те, що українська церква є не визнаною, зате патріархи інших конфесій їдуть саме в Україну для святкування річниці, письменники відповіли: "Парадокс полягає в тому, що коли було Хрещення Русі, то Москви взагалі не було, не існувало на той момент. І Мінська також не існувало. Отже святкувати Хрещення Русі в Москві – анахронізм. І в Мінську теж анахронізм. Взагалі анахронізм. Якщо вже дійсно щось святкувати, то звісно святкувати в Києві. Тут питань нема. Те, що церква наша не визнана – це проблема ще часів тих, коли патріархат перенесли в Росію і з того часу постійні на цю тему конфлікти. Я думаю, нічого поганого в тому, що церква не визнана нема, адже Господь Бог же нікому не дарував ніяких особливих повноважень. Ніхто не може сказати, що от я волею Господа пророкую, принаймні з тепер живущих. Визнана-невизнана – це не в Москві вирішується. Навіть не в Стамбулі чи Константинополі як його варто називати з точки зору православної. Це не патріарх вирішує. Це вирішується значно вище. Я думаю, що там значно вище українська церква визнана", - сказали Капранови.


Письменники також відповіли на питання про те, чому політики останнім часом все більше спрямовуються у бік релігії. "В нас просто нема державних мужів. От в чому проблема. Жоден наш можновладець не відчуває себе державним мужем. Він швидше відчуває державу своєю власністю, але він не є державним мужем. Звідси і ставлення, адже, коли б у нас були дійсно державні мужі, то вони би згадали, що в Україні як мінімум є ще мусульмани і іудеї. Це релігії теж достатньо в світі авторитетні і досить велика частина українських громадян дотримується саме цих релігій. Тому, для державного, саме державного мужа не пристойно витечувать свою приналежність до якоїсь із церков. Я вже не кажу, про якусь із конфесій. Ти молись дома кому хочеш і ходи в церкву, там хрестись як хочеш, але робити це своєю публічною політикою – це негідно державного мужа, якщо він державний муж", - вважають Капранови.


На думку письменників, прийдешні урочистості – лише умовність. "Звісно – це свято умовне як і будь-яка дата, тим більше дата кругла. Церковних свят взагалі багато. Навіть великих багато і всі вони відзначаються в церквах відповідним чином. Для кожного храму своє свято, для когось – іменини, день янгола окреме свято. Це із розряду звичайних церковних свят і робити із цього державну політику просто як мінімум не далекоглядно", - заявили Капранови.





...

Стартує тиждень читань на честь Братів Капранових
Автор: Зелений Пес
Джерело: 
Дата: 23-07-2013
До Дня народження Братів Капранових літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини оголошує тиждень читань, присвячений письменникам.


24 липня Брати Капранови святкують на двох 92 роки. Але не лише тому вони відкривають проект «Музей-читальня» у Тичини, а й тому, що літератори сповідують кредо: «Ми любимо наших читачів з трьох причин: По-перше, без вас не існує нас. Письменник без читача – все одно що детонатор без гранати – клацає, але не вибухає. По-друге, без читача не існує книжки. Непрочитана книжка – це просто стосик задрукованого паперу. І тільки в голові читача вона перетворюється на твір мистецтва. По-третє, український читач – найкращий у світі. У цьому ми переконуємося щоразу, коли випадає поспілкуватися».


У музеї-квартирі Павла Тичини з 22 по 28 липня представлені книги Братів Капранових та видавництва «Зелений Пес», яке вони очолюють з 2000 року, для спілкування-читання всім охочим. Час читання (тобто, перебування у музеї) не обмежується. Для цього у музеї-квартирі відведено велику залу. Серед книг — новинки та раритети видавництва, ті, що вже давно зникли з полиць книжкових крамниць; книги для дорослих та дітлахів.


Проект «Музей-читальня» у Тичини працюватиме кожний четвертий тиждень місяця. Адже літературні музеї у світі й існують задля того, щоб серед іншого спонукати й цікавість громади до читання.







...

"В Україні рівень дебілізації високий. Стільки бидла ніколи не бачив" - Капранов
Автор: Ольга БОГАЧЕВСЬКА
Джерело: Газета по-українськи
Дата: 18-07-2013
Книговидавництво в Україні в трагічному стані. Про це Gazeta.ua розповів письменник і видавець Дмитро Капранов. На його думку, українці майже не читають книжок. Про це повинна дбати держава або люди, які читають, мають стати взірцем для наслідування.


- В якому стані книговиробництво в Україні?

- Падає книжкова торгівля, розорюються мережі, закриваються книгарні. У людей нема грошей. І в них зникла звичка побутового читання, - каже 46-річний письменник і видавець Дмитро Капранов. - У 1990-ті книжки в Україні не видавалися і майже не продавалися. Була криза і страшна інфляція. Видавали дуже мало книжок. Книговидання відновилося лише у 2000-х. Діти, які виросли за ці 10 років росли без книжок. Це ціле покоління. Сьогодні їм по 30 років. Саме вони диктують попит на будь-якому ринку. Рекламщик полює на 30-річну жінку з двома дітьми. Такий портрет цільової аудиторії. Ця жінка сьогодні не читає. Крамниця не може себе прогодувати. Не йдеться про розвиток електронних книжок. Нічого не читають: ні з екрану, ні з паперу. Книжка — умовна потреба. Як церква, яку не побачиш - лоба не перехрестиш. Якщо не бачиш вітрини з книжками — не виникає потреба читати. Тільки бібліофіли шукають книжки. А нормальна людина купує, коли помітить гарну книжку.


Хто сьогодні читає?

- За статистикою 50 відсотків українців взагалі не читають, а інша половина говорить, що читає. Реально - не більше 10 відсотків. Це еліта. Але не та, що філософів читає, а хоч щось читає. За 10 років елітою будуть ті, хто взагалі вміє читати. Політики, зірки і телепузики ходять без книжки. Вони зразок для населення. Молодші, 20-річні, вже читають. Нинішні студенти більш "вміняємі"


Чому вони?

- Вони росли у 2000-х, коли відновилося книговидання. Після 2008 року знову пішов спад, масово розорювалися видавництва. Майже нічого нового не видавали, нових імен не відкрили. Літературна "Країна мрій", Форум видавців у Львові, виставки, Книжковий арсенал — це залишки книжкової культури. Ті, хто приходить через них, ще читають. Загалом в Україні рівень дибілізації дуже високий. Стільки бидла, як зараз ходить по вулиці, не бачив ніколи. Люди неактивно проводять свій час. Спить на дивані після робочого дня, а навпроти телевізор мигає. Це вбиває творчу енергію. Є анекдот: на Троєщині знайшли хлопчика, якого виховали собаки. Тепер це єдиний вихований хлопчик на Троєщині.


Що треба зробити, щоб українці читали?

- Художнє читання — це велика робота. Бо треба у голові зняти цілий фільм. Для цього має бути уява, талант, робота з асоціаціями. Читач - це кваліфікація. Її можна набути, в половини людей — це вроджений талант. Інша - народжується без цих талантів. Такі не здатні екранізувати у своїй голові дамський роман. Гопота на гопоті.


Як це виправити?

- Держава мусить створювати хороші умови для книговидавничої галузі. Проте вона може тільки зіпсувати або заборонити. Тому заохотити до читання можна лише власним прикладом. Ми організовуємо поетичні бої, ночі поезій, літературні сцени на фестивалях. Видаємо і продаємо книжки. Їздимо з лекціями для студентів, вчимо видавати книжки.


Як заохотити тих, хто не в літературній тусовці?

- Є пропащі душі, в яких не можливо виграти. Тому ті 10 відсотків повинні бути утричі активніші. Морочити людям голову: читайте. Інфекція передається безпосереднім контактом. Свого часу Григорій Сковорода їздив Україною і читав у кожному селі лекції. Кобзарі, які через пісні передавали українські цінностей. Результат — незалежність 1991 року. Українська ідея вижила завдяки таким людям.


Сьогодні книжці доводиться конкурувати з телевізором й інтернетом.

- Треба діяти не як нормальні люди і лікувати хворе суспільство. Нашим дітям серед них тут жити. Ми переконуємо читанням уголос. Найкрутіший випадок стався під час лекції в кооперативному інституті у Полтаві. Там вчать бухгалтерів. Заходимо — мертві бджоли. Сидять "мальчікі у спартівних кастюмах", "дівулі в красно-сінєм адідасє". Викладачі такого самого рівня. Представили нас так: "Не знаю, хто ці люди, але наш випускник їх запросив — послухайте, щось цікаве розкажуть". І пішли. В аудиторії 40 людей. Дівчата пиляють нігті, хлопці у телефоні граються. Ми їм розповідали, читали, співали. За 1,5 години — вони всі були наші, уважно нас слухали. Може, хтось із них колись прочитає книжку.


Що "Зелений пес" готує до друку?

- Готуємо до Форуму видавців у Львові комікс "Історії України". На 40 сторінках розповідь від раннього неоліту - до незалежності. Українська історія - це набір князів, гетьманів і культурних діячів. Вона вся на гривневих купюрах. Але це ж не тільки особистості, а й процес. У 1938-ому Закарпатська область проголосила себе Карпатською Україною. Вона відійшла від України ще за Ярослава Мудрого. А через тисячу років вирішили, що вони - Україна. Щоб таке зрозуміти потрібно викладати історію як сюжет. Комікс готували 6 художників, науковці. Проект розрахований на дітей, але для дорослих теж корисний. Коштуватиме близько 50 гривень. Історія не дорога. Гроші на комікс дав меценат Ігор Дідковський. Хоче, щоб книжка була в кожній родині. Для початку видамо 5 тисяч екземплярів. Також готуємо до друку книжку Віктора Суворова "Її ім'я була Татьяна". Намагаємося видати раніше, ніж москалі....

1
  2  3  4  5  6  7  ...  41  Наступна >>