Преса про нас

Спочатку автор наводить різноманітні класифікації магії — за «кольором», за способами виконання обрядів, за об’єктами впливу та інші. Ще вона виокремлює функції магії — пізнавально-пояснювальну, практичну, психологічну, віщувально-прогностичну, превентивну — та її принципи. Отже, в підході до матеріалу витримано цілком наукову форму. Подекуди це, можливо, дещо перешкоджає доступності на зовсім елементарному рівні, проте допитливому читачу це дозволяє краще розібратись у предметі, а не обмежуватись «етнографічними анекдотами» чи описом обрядів як практичним керівництвом до дій.

Власне опис магічних практик наших предків складається з кількох частин. «Магічний час» і «Магічний простір» закладають філософські, чи, точніше, світоглядні основи магії. Тут і календарні речі, й орієнтація на місцевості — певне задавання координат і пов’язані з ними обряди, рекомендації та заборони. Декотрі з них збереглись і по сьогодні чи лишили помітний слід у культурі — наприклад, містичний і жаский образ старого млина. Інші, здається, вже спливли за водою, як-от табу на зоління одягу в п’ятницю («бо зола цього дня аж на той світ проникає»).

Розділ «Магічні предмети. Фетиш» прогнозовано чи не найбільший у книжці. Десятки й десятки різноманітних побутових і не дуже побутових речей, а також що з ними робили чи й продовжують робити. От мотузку від ковбаси давали гризти хворим на енурез. А громовицю (шматок деревини, в який влучила блискавка, а потім він багато пролежав у воді) використовували для причарування, через отвір у ній також видивлялися відьом у гурті жінок.

Іще один поважний розділ, звісно, «Магічні рослини». З нього читач дізнається про особливі властивості рослин в уявленні давніх українців, приміром, про те, що, спалюючи омелу, людина викликала бурю, осот сприяв торгівлі, а груш остерігалися, бо в них полюбляли облаштовувати своє кубло царі та цариці змій. Так само активно фігурувало в чарівній, міфологічній картині світу те, що людина, далеко на ходячи, могла знайти на власному тілі (про це — розділ «Магічне в людині»). Хоч би й сльози — з них нібито народилися деякі квіти, а іноді вони навіть давали сили й захисту в бою. Звичайно, у книжці приділено увагу й магічним стихіям, взаємодія з якими завжди була неодмінним елементом будь-якої магії, описано дію магічного слова (передусім різні замовляння, молитви, прокляття) та магічних дій, від поцілунку до жертвопринесення.

Усі описані обряди, легенди, уявлення Лілія Мусіхіна ілюструє задокументованими в різних етнографічних експедиціях і дослідженнях розповідями та побаченими практиками. Щоправда, в деяких випадках вони перебувають радше на непевній межі з «просто звичаями» чи перетинають її, але все ж загалом виходить хоч і не всеохоплююча, проте цікава й показова картина магічних і міфологічних уявлень давніх поколінь українців. Добра можливість поміркувати над історією нашого народу, переосмислити деякі, здавалось би, геть буденні елементи культури сьогоднішньої, а може (не без цього!), й собі поекспериментувати з чарами.