Преса про нас

Який настрій традиційно охоплює вас під кінець року?

Сум, що все скінчилось. Радість, що все нарешті скінчилось.

Яким був для вас 2012-тий? Які маєте досягнення в цьому році? Чим таким особливим запам’ятається цей рік для вас особисто?

Потішила дуже дочка поступленням до гімназії, чоловік нарешті отримав чорний пояс з айкідо, до чого йшов дуже багато років. Вийшли мої книги і, несподівано для мене самої, виявились потрібними людям. Були цікаві і важливі етнографічні експедиції, ми з подругами з Польщі та Німеччини зняли фільм про депортованих жінок (зараз чекаємо на ряд презентацій). Для мене цей рік був важким, іноді навіть дуже важким, але події цього року навчили мене бути сильною. Навчили стояти, не зважаючи ні на що.

Яка на вашу думку, найвизначніша подія року, що минає, для Тернополя, України в цілому?

Я люблю Тернопіль, люблю його людей. Кожна маленька радість чи втрата тернополянина – це його велика радість і його велике горе. Тому все було важливим.

Те саме можу сказати і про Україну. Я її часточка. Мені болять її труднощі і невдачі. На фізичному рівні. Без перебільшень. Може, це якесь відхилення, але хіба можна залишитися байдужим до цього всього? А найважливіша подія? Наша дівчинка – на Євробаченні, наш Пінзель – у Парижі… Але тільки не Євро-2012! Тішить також заборона куріння у громадських місцях.

Для ваших особистих оцінок – хто з творчих особистостей, політиків, спортсменів міг би претендувати на звання Людина року 2012?

Людина року… Їх так багато. Оксана Забужко, Іллєнко, який зняв «Той, що пройшов крізь вогонь», і, знаючи, що зараз відзняв Санін, як він пропрацював цей рік, – безперечно, Санін. Хоча фільм вийде на екрани в 2013 і, думаю, стане гігантською подією наступного року, але ж працювала людина у 2012-му, тому дозвольте мені і його залучити до цього переліку. А ще, невеликий секрет: у фільмі був задіяний Сергій Якутович, тож і перед ним схиляюсь. Бачила робочі фото. Це ЩОСЬ…

Яка подія, зустріч, книга тощо стали для вас відкриттям року?

Моїм особистим відкриттям року став «Стоглав» Івана Грозного, вдалося порівняти звичаєве право із Магдебурзьким і ще більше полюбити наш народ за його мудрість, доброту, кмітливість і розум. Якщо все буде добре і все-таки вийде у світ «нова партія» книг, ви зрозумієте, про що я (рівність чоловіка і жінки, певна демократія, простота у вирішенні конфліктів тощо, тоді як Магдебурзьке право цим похвалитися не може і швидше нагадує збірник законів Хамураппі).

Як традиційно відзначаєте новорічно-різдвяні свята, чи маєте особливі власні сімейні традиції? Ви даруєте близьким подарунки в ці дні?

Новорічні свята відзначаємо щороку по-різному. Єдине, що залишається незмінним – ми завжди разом із дочкою та чоловіком.

Подарунок даруємо лише дочці, але до свят наша квартира перетворюється на будиночок новорічних ельфів: гірлянди, кульки, шишки, свічки. Ялинку прибираємо в годині 10 вечора 31 грудня. Яке правило, роблять це чоловік із дочкою, а кішка тут же знімає кульки і катає по підлозі. Це теж важлива часточка нашого свята.

На що сподіваєтесь від 2013 року? Вас не страшить в нумерації року число 13?

На що сподіваюсь? Сподіваюсь дописати книгу, у січні запланована перша експедиція у році, на літо – зйомки третьої частини нашого фільму, які плануємо провести на території Німеччини. І ще дуже хочу спокійно працювати. І знайти роботу, аби мати можливість спокійно писати і їздити. Поки що це болюче питання. А дата із числом 13 не лякає. Що буде людям, те й мені. Так кажуть наші тернополяни. І, жартома: коли усім навколо погано, соромно, коли мені буде добре.