| Грузія від Хелени |
| Автор: |
| Джерело: Блог Левеня |
| Дата: 19-07-2012 |
| Реквізити: Враження |
|
Кожну країну відкриваю для себе по шматочках – з різних джерел під різними соусами. Нещодавно до грузинської мозаїки у моїй голові дадались враження від книги “Грузинський роман”. Авторка Хелена Томассон подала Грузію під еротичним соусом. Але я би не назвала книжку суто еротичною. Це швидше замануха чи що? Ну людей же найлегше заманити владою, грошима і сексом. От і Хелена вирішила не нехтувати еротично-сексуальними сценами, і описала свої пригоди в Грузії, які не обійшлись без сексу. Грузини ж запальні. Це мені доводилось чути й раніше. Авторка лише підтвердила – грузинські чоловіки дуже западають на жінок, особливо коли вони вирізняються серед інших, одягнуті не в чорне. А то з книги випливає – улюблений колір у Грузії – чорний. Він домінує в одязі як чоловіків, так і жінок. Суцільна жалоба. Зрештою минуле Грузії невеселе. Хелена торкнулася і його. Але сучасне цікаве і багатообіцяюче: будують дороги, ремонтують музеї, відкривають фонтани, - описує Хелена. Та не думаю, що це головне, що хотіла повідомити авторка. Любовні переживання, родинні стосунки - ось це, як на мене, головне в романі. Як головна героїня борсається у своїх сімейних проблемах і як шукає порятунок в Грузії, де зустрічають її родичі, які, як з'ясовується й не є родичами. Цікаво закручено, трохи складно. Місцями читати сумно і гнітюче. Бо Грузія, хоч і динамічно розвивається, залишає шлейф воєнного минулого. Місцями закинуті будинки, багато перекроєних лихоліттям доль. Але Грузія гостинна, - це, мабуть один з головних меседжів книги. І що найцікавіше. гостинною, зокрема, для українців, Грузія стала давно. Ще у далекі 30-і, коли від голоду врятувала не одну українську сім'ю. Цього ніколи не чула. Тому цікаво було почитати інтерв'ю з українською вчителькою, яка втекла в Грузію у 1933-му. Багато ще цікавого... В цілому задоволена книгою. Хоч надіялась на більші описи про Грузію, та дякую й на тому.
|
| Посилання на оригінал |
