| Хату з привидами продаю. Недорого. І привиди – я їх знаю – вони хороші |
| Автор: Олекса Вертипорох |
| Джерело: Друг Читача |
| Дата: 08-02-2012 |
| Реквізити: Рецензія |
|
Тарас Федюк. Хуга. – К. : Зелений пес. – 144 с. Це – правдиві ліки від кризи середнього віку (пробачте за паразитну риму). Звиклі до думки, що поезія, а тим більше поезія лірична – справа молодих, киньте себе дурити. Досвід не заперечує романтики, принаймні у людей талановитих та порядних. А саме такі люди пишуть та читають поезію. мені уже стільки років – нікуди пхати і алегрія сильніша за ностальгію кинемо все на світі купиму в кіпрі хату і я тебе якщо зможу зігрію а головне покотяться всі ці – ковбаскою – ім’яреки все їхнє випендрювання репетування рештки і мощі попросиш купити не там де турки а там де греки і ми візьмемо там де греки хоч це й дорожче… Федюк пише начебто класичним віршем, але без будь-якої напруги, вільно, неначе розмовляє, і це приємно контрастує з модним нині вільним віршем, який частенько колом стає в горлі. і що нам твої – значно молодші від мене – батьки і що твоя бабця старша за мене на два рочки і що нам світ філологія що вислизнули з руки божої і україна мертва і мертві її заморочки Я читаю вірші потроху і замість закладки використовую жирового валета, що знайшов був на столі. Він дивиться на мене і шепоче – а це й правда, вірші краще читати самому собі вголос. це відпустка брате це брате відпустка така це називається відпочинок брате коли очерет сонну артерію ріже і з води виринає рука з пачкою кимось уже недокурених сигарет це відпустка брате і може примаритись і не така маячня кабана різуть – село чує – собачий хай… спека у місті мене проводжають хлопці ми п’ємо на коня я від’їжджаю всі думають що у відпустку ну і нехай Як поділитися враженнями від прочитаної поезії? Ніяк. А я і не буду. люстро-люстерко скажи до якої точно дати буде цей федюк мордатий вранці в тепбе зазирати? Або ж спокійно вмерти не дадуть то тут то там не квити сопуть ведуть в останню путь і значить треба жити Здавалося б, чого іще треба? Шевченківську премію отримав, свій баркас вина випив, ні з ким до смерті не посварився (що в Україні – рідкість). Живи і радій життю. це смішне й недолуге бажання гори і питання «чому я не сокіл?» я давно вже не граю в ці правила гри маю ніч маю чин маю спокій Але тут він вже трохи кривить душею. Адже окрім власних книжок випускає єдину велику поетичну серію в Україні – «Зону Овідія» продюсує, молодих просуває. І не забуває про те, що поезія і кохання – синоніми, навіть коли тобі за п’ятдесят. список добіг у сувій рукава дама казенний дім а перебір – це коли двадцять два і п’ятдесят сім. До цього ж і назва книжки. «Хуга», це коли ззовні дме, але від неї можна сховатися у затишній хаті з привидами. дерева гілки під снігом як у раю маленькі валянки на ногах і чорні галоші… оголошення: хату з привидами продаю недорого і привиди – я їх знаю – вони хороші… Привиди з «Хуги» Тараса Федюка і справді хороші. Так що не гребуйте чужими привидами, бо насправді вони дуже схожі на ваших. |
| Посилання на оригінал |
