Пошук






Дегустація
Казки Лірника Сашка
Лірник Сашко
Казки Лірника Сашка
Уночі на Андрія хлопці в селі бешкетують. Кому новісінькі ворота
дьогтем вимажуть, кому дрова розкидають, а кому і воза на хату витягнуть.
Стоїть тоді на ранок хазяїн, потилицю чухає, а зробити нічого не може –
бо на Андрія парубкам усе дозволено.
А хто своє хазяйство боронити стане, то може і по шиї заробити, хіба
що від хлопців відкупиться відром горілки.
От і в нас якось на Дячуківському кутку хлопці веселились: Івану
Вариводі тина аж у город затаскали, дядьку Павлові коней зі стайні
повипускали, а сільському голові – кабана в собачу буду запхали. Начебто усі діла переробили, а ще тільки півночі пройшло. Місяць світить, сніг
порипує, морозець веселить. Додому йти ще ніби ранувато.
От парубоцький отаман і гукає: «А ну, гайда через лід на той берег
у Корчі до діда Тимоша! Нехай нам казки розказує!».
А у Корчах, просто серед лісу, стояла маленька дідова хатина, а сам
дід знав безліч казок і був дуже веселий. Одна біда була в діда: ноги мав
криві та кульгаві – наче тримав щось між колінами. То, бувало, хлопці,
жартуючи, дражнили старого:
– Діду Тимоше! Оно-го дивіться, з-під вас коня вкрали, а ви ще й досі
їдете!
– А, їхала б по вас лиха година – вздовж і впоперек! – лаявся дід.
Та от, поки я вам про діда оповідав, то парубки вже через річку перейшли
і до хатини добралися.
А дід Тимош гарно піч кізяком витопив та й на лежанці спав. Дим валує,
лежанка тепла – добре дідові спиться.
Коли це хлопці давай у двері гамселити: «Діду! Вставай казки
розповідати!».
– От зараз встану та віжками потягну через спину! (А дід таки міг
і віжками, і батогом гарно шмагонути).
Але з печі не злазить, а двері міцні, дубові – бий скільки влізе.
Били-били хлопці чобітьми – немає діла, не відчиняє дід.
– Ну стривай, вражий діду, ось ми тобі покажемо!
Залізли хлопці на стріху та й запхали у комин шапку, гарно затовкли,
кулаками забили, а двері колодою підперли.
От як пішов дим у хату – біда! Смердить, під стелею клубочиться, горло
спирає.
Дід перше перебрався з лежанки на піл – понижче, а далі на підлогу,
а потім до дверей – бо вже дихати немає чим. А двері колодою підперті –
зовсім дід пропадає. Давай тоді дід сваритися – а хлопці тільки
регочуть. Далі став уже проситися: «Відчиніть, бо вчадію зовсім!».
Повернутись до карти дегустацій