Преса про нас

Довкола роману багато таємниць, непорозумінь, легенд та запеклих дискусій. Однак і ті, хто вважає, що «Сестри Річинські» – це данина радянській кон’юнктурі, і ті, хто переконує, що книга – це хитрий хід проти тогочасної цензури, погоджуються в одному: в романі багато прорадянського. Але варто мати на увазі, що саме це й стало запорукою виходу роману в світ. Що, в свою чергу, дало письменниці можливість вивести у творі чи не перший позитивний образ українського націоналіста, згадати про Голодомор на Східній Україні, про репресії та переслідування 30-х років.

На щастя, часи писання поміж рядків минули. Тож у перевиданні ви не зустрінете зайвої «радянщини» (крім тієї, яка необхідна, щоб відтворити настрій епохи): редактори адаптували роман для сучасного читача, позбавивши книжку ідеологічного перенавантаження.

Однак облишмо ідеологічні моменти. Нас, як читачів, повинно більше цікавити інше питання: що ж змусило публіку звернути увагу на роман і чому книга стала шалено популярною? Відповідь дуже проста – правдивий опис життя, справжні долі людей, їх горе і радості, їхня боротьба не тільки за щастя, любов, а й за життя, за свободу.

Дія твору відбувається на Західній та Центральній Україні в 30-х роках минулого століття. Ірина Вільде працювала над романом понад двадцять років, тому не дивно, що характери п’ятьох жінок, головних героїнь, які залишилися без батька, без дужого чоловічого плеча, виписані дуже чітко, детально, рівноправно. П’ять сестер – це п’ять зовсім різних типів жінок, кожна з яких має свої особливості, як у характері, так і у виборі життєвого шляху. В них різні цілі: чи то заміжжя за розрахунком, чи самореалізація, чи єднання з коханим. Та в будь-якому випадку ці жінки досягають свого всупереч усьому: комуністичному режимові, людському осуду, ворожості родичів, побутовим проблемам і навіть моралі…

Роман «Сестри Річинські» – це чудова альтернатива сучасним жіночим романам. Бо, крім властивих такому жанру любовних перипетій, жіночих заздрощів, підступності, ревнощів, користолюбства та зрад, твору притаманна духовність та інтелектуальність. До того ж написаний роман не примітивною (чим часто грішать сучасні автори), а багатою мовою з майстерно виліпленими, живими характерами, різноманітними за інтонацією монологами, виразними й характерними діалогами.

Кажуть, минулого року на Форумі видавців накладу іншого, не менш відомого, роману Вільде «Повнолітні діти» не вистачило на всіх охочих. Тож не втратьте нагоди придбати новинку – ця епічна картина епохи, виписана через призму життєвих шляхів сестер Річинських, стане гідною окрасою вашої бібліотеки....

Завдяки «Зеленому псу» на книжкові полиці повертається знаковий роман видатної української письменниці Ірини Вільде «Сестри Річинські». Саме за нього 1965 року авторка отримала Шевченківську премію. З кінця 1970-х твір не мав повноцінного перевидання.

Новинка від Валерія Бобровича «Щоденник сотника Устима» – це правдива розповідь людини, яка пройшла В’єтнамську та Кавказьку війну, брала участь у Придністровському конфлікті і стала одним із засновників УНА-УНСО.

Про пригоди підлітків у комп’ютерному світі написав Олександр Есаулов – у книзі Game over: Петрик та його друзі потрапили всередину гри, стали непереможними воїнами злої чарівниці Гіреї і тепер змушені битися проти своїх…

Везуть брати Капранови до Львова і книжку, якою зачитувалися наші прабабусі, – роман «Князівна Джаваха» від авторки “Нотаток маленької гімназистки” Лідії Чарської, зірки літератури початку ХХ ст....

Роман «Сестри Річинські» – найвідоміший твір Ірини Вільде, саме за нього 1965-го року вона отримала Шевченківську премію. Проте з кінця сімдесятих, тобто вже понад півстоліття, цей твір не мав повноцінного перевидання(лише в 2004-му він з’явився у серії «Лауреати Шевченківської премії» суто для бібліотек, так і не потрапивши до книгарень).

Парадокс роману полягає у тому, що в умовах радянської цензури письменницівдалося згадати в ньому і про Голодомор, і про репресії та переслідування 30-х років.

У ньому виведено чи не найперший у соціалістичній літературі позитивний образ українського націоналіста – мабуть, саме це і відсунуло твір з видавничих планів після того, як комуністична пропаганда оговталася.

В основі оповіді лежить історія родини провінційного панотця Річинського. П’ятьох його дочок, які раптово залишились без батька, без годувальника, без опори в житті доля кидає з табору польських повстанців до лав борців за радянську Україну, із буржуазного провінційного середовища до просвітянської інтелігенції 30-х років.

Запорукою успіху роману-саги є правдивий опис життя тогочасної України, справжні долі людей, збереження українського колориту в радянську добу та сильні жіночі характери, які, незважаючи на всі життєві перипетії та катаклізми, залишаються жінками – прагнуть кохання, сімейного затишку, веселого галасу дітей…

...

Львівську письменницю Ірину Вільде ЮНЕСКО внесла до списку видатних людей ХХ сторіччя. Роман „Сестри Річинські” - найвідоміший твір Вільде, саме за нього 1965-го року вона отримала Шевченківську премію. Проте з кінця сімдесятих, тобто вже понад півстоліття цей твір не мав повноцінного перевидання.

Парадокс роману полягає у тому, що в умовах радянської цензури письменниці вдалося згадати в ньому і про Голодомор, і про репресії та переслідування 30-х років. У ньому виведено чи не найперший у соціалістичній літературі позитивний образ українського націоналіста - мабуть, саме це і відсунуло твір з видавничих планів після того, як комуністична пропаганда оговталася.

Видавництво «Зелений пес» пропонує для широкого кола читачів перше за півстоліття ринкове видання «Сестер Річинських», яке буде представлене відвідувачам Форуму видавців у Львові.

Торік на Форумі було презентовано інший роман Ірини Вільде «Повнолітні діти», накладу якого не вистачило на всіх охочих. Сподіваємося, „Сестер Річинських” спіткає така сама доля....

Минулого року на Форумі було презентовано інший роман Ірини Вільде «Повнолітні діти».

Найвідоміший роман „дикої Ірини Вільде” (так називали її сучасники за норовливий характер) з 1977 року повноцінно не перевидавався. Лише раз виключно для бібліотек 2004 року він вийшов у серії „Лауреати Шевченківської премії”.

Львівську письменницю Ірину Вільде ЮНЕСКО внесла до списку видатних людей ХХ сторіччя. Роман „Сестри Річинські” – найвідоміший твір Вільде, саме за нього 1965-го року вона отримала Шевченківську премію. Парадокс роману полягає у тому, що в умовах радянської цензури письменниці вдалося згадати в ньому і про Голодомор, і про репресії та переслідування 30-х років. У ньому виведено чи не найперший у соціалістичній літературі позитивний образ українського націоналіста – мабуть, саме це і відсунуло твір з видавничих планів після того, як комуністична пропаганда оговталася....